Psychological assistance to adults at the threshold between post-traumatic recovery and self-growth, based on psychosynthesis

Abstract

Мета статті полягає у теоретичному дослідженні особливостей надання психологічної допомоги дорослим на засадах психосинтезу в лімінальний період між їхнім пост-травматичним відновленням та саморозвитком. Методологія дослідження полягає у теоретичному узагальненні та синтезі класичних, сучасних та авторських наукових джерел, в яких розроблено проблему лімінальності та психосинтезу як методу посттравматичного розвитку дорослого. Наукова новизна полягає в тому, що авторами вперше на основі досвіду психологічної допомоги в умовах повномасштабної війни висунуто ідею лімінальної паузи через домінування захисної субособистості у структурі травмованої особистості клієнта, а також концептуалізовано явище лімінальності через взаємозв’язок зовнішнього та внутрішнього у базових концепціях психосинтезу. У висновках визначено посттравматичний розвиток дорослого як лімінальний процес, в якому розрізняють порогове самопізнання та порогову самозміну. Виявлено, що основні методичні етапи психосинтезу збігаються з психоедукаційними завданнями посттравматичного розвитку як цілеспрямованого саморозвитку особистості дорослого в умовах організованої психологічної допомоги різних видів. В основі цього процесу – розвиток здатності свідомого Я до розототожнення з різноспрямованими субособистостями у структурі порогового самопізнання («знання себе»). Встановлено, що саморегуляція та самореалізація як процеси порогової самозміни дорослих у постлімінальний період досягаються засобами розвитку волі. Внаслідок досягнення ідентифікаційної невизначеності, коли будь-яка субособистість кваліфікується дорослим клієнтом як хибне ототожнення, уможливлюється здатність до «володіння собою» та «перетворення себе», які спрямовані на максимальну реалізацію Самості, теоретичний аналіз якої також представлено у статті.