Психологічні аспекти емоційного вигорання в педагогічній діяльності

Abstract

У статті здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей емоційного вигорання педагогічних працівників. Проведено аналіз і узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження, виявлено, що феномен емоційного вигорання широко досліджується в науковій психологічній літературі, проте немає його єдиного трактування. Цей феномен вивчається з позиції різних концептуальних підходів і розглядається як стан фізичного та психологічного виснаження, що негативно позначається на можливості ефективно виконувати професійну діяльність і призводить до негативних змін в особистості та її психічному, психологічному та фізичному здоров’ї. Метою дослідження було виявлення специфіки проявів емоційного вигорання педагогічних працівників у сучасних українських реаліях. У результаті кластерного аналізу було виділено три групи педагогічних працівників з високим, середнім і низьким рівнем емоційного вигорання, описано особливості проявів емоційного вигорання у представників цих груп. Для виявлення емоційного вигорання було використано методику, що дозволяє виявити такі прояви вигорання, як емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція власних досягнень. На підставі аналізу результатів опитування було складено психологічні портрети особистості педагогічних працівників, що характеризуються різним рівнем прояву емоційного вигорання, виявлено тенденції змін в особистісних характеристиках під впливом емоційного вигорання. Загалом, емоційне вигорання педагога є серйозним викликом для української освіти та потребує комплексних зусиль щодо його профілактики та подолання з метою створення умов для здорової професійної діяльності вчителя, його професійного розвитку та саморозвитку. У цьому сенсі велике значення має діяльність психологічної служби в системі освіти, яка покликана створити психологічно безпечне освітнє середовище для всіх його учасників.