Ksztaltovanie umiejetnosci pozytyvnej interakcji u uchniov jako problem naukovy i pedagogichny

Abstract

Мета дослідження полягає у представленні стану наукової і навчально-методичної розробленості проблеми формування в учнів початкової школи навичок позитивної взаємодії. Зазначено, що актуальність проблеми, задекларованої у назві статті, зумовлюється насамперед браком безконфліктного, толерантного і доброзичливого функціонування у соціальних мікросередовищі і макросередовищі. Уточнено значення понять “взаємодія” у контексті людей і “позитивний”. Представлено авторську характеристику поняття “позитивна взаємодія”. Репрезентовано анотований огляд теоретичного доробку (статей, тез, інформаційних повідомлень на освітніх сайтах тощо) дослідників з проблеми формування в учнів навичок позитивної взаємодії, а саме: “Вчимося жити разом : посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі “Основи здоров’я” (початкова школа)” (Т. Воронцова, В. Пономаренко); “Формування позитивної взаємодії фахівця у сфері “людина‒людина” засобами тренінгу” (І. Матійків); “Як спілкуватися і взаємодіяти ефективно?” (К. Метельська і Ю. Меладзе); “Психологічні методи позитивної комунікації для дітей ‒ ефективні стратегії у дитячому середовищі”. З’ясовано, що навички позитивної взаємодії є компонентом групи навичок, які інтегровано у феномені “соціальний складник здоров’я”, який, своєю чергою, визначають як узгоджену взаємодію людини із соціальним середовищем, розв’язання особистістю різноманітних життєвих ситуацій у соціальному середовищі. Серед навичок позитивної взаємодії (навичок соціального здоров’я) виокремлюють такі групи: навички ефективного спілкування; навички співпереживання; навички розв’язування конфліктів; навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації; навички спільної діяльності і співробітництва. Деталізовано змістову сутність кожної з анонсованих груп навичок. Схарактеризовано низку форм, методів, прийомів і засобів формування в учнів навичок позитивної взаємодії.