Специфіка тембральної семантики кларнета в творчості українських композиторів XX - початку XXI століття

Abstract

Стаття присвячена аналізу тембральної специфіки кларнетового звучання як чинника семантичного значення. Розглядаються семантичні функції кларнета в українській академічній та фольклорно орієнтованій композиторській творчості. Проводиться аналіз стосовно взаємовпливів тембральних властивостей кларнета та його функціонуванням в різних жанрово-стильових контекстах – від академічної камерної музики до фольклорних ансамблів. Дослідження акцентує на взаємозв’язку між виконавською традицією та композиторськими підходами до сфери тембрової семантичних властивостей інструмента та їх різноманітних трактувань. В статті здійснено огляд відмінностей функцій кларнета у виконавських складах різних національних, етнічних та стильових виконавських традицій. Окремо висвітлено специфіку кларнетової тембральності на прикладах різних стилістичних векторів композиторської творчості. Огляд тембральних амплуа кларнета в камерних ансамблях демонструє багатство семантичних аспектів застосування кларнетового звучання: як складової троїстих музик, тарафа, циганської капели, клезмерського ансамблю, естрадного колективу, джазового бенду, а також як чинника тембральної імітації звучання тарагота і дудука. Кожна із репрезентованих звукових іпостасей кларнета відкриває царину асоціативних зв’язків, які збагачують розуміння образно-художньої складової авторського задуму додатковими сенсами, алюзіями та смисловим навантаженням змістовного фактору. Аналіз творчого доробку українських композиторів ХХ – початку ХХІ ст. репрезентує обширний ряд семантичних значень кларнетового звучання та розкриває їх специфіку. Додатково у статті висвітлюється багатство сформованого кларнетового репертуару як у аспекті музики прикладного спрямування, так і з ракурсу незалежної художньої композиторської творчості.