Everday life issues of the disabled war veterans in the post-war Ukrainian SSR

Abstract

Мета статті полягає у тому, щоб на основі архівних документів офіційного походження розкрити зміст окремих структур повсякденності ветеранів війни з інвалідністю у радянській дійсності перших повоєнних років. Методологічну базу роботи становить поєднання технік дослідження різних наукових дисциплін у рамках історії повсякденності. Використано низку понять з теорії радянської повсякденності. Наукова новизна матеріалу полягає в постановці проблеми, засобах і способах її розв’язання, дослідницьких висновках, специфіці використаних джерел. Висновки. Тяглість існування важливих рис радянської ментальності є проблемою нинішнього українського суспільства. “Радянськість” гальмує цивілізаційний розвиток незалежної України і є небезпечним чинником в умовах російсько-української війни. Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки ґрунтовному вивченню радянського суспільства з допомогою сучасних технік історичного дослідження, зокрема, методів історії повсякденності. Після закінчення Другої світової війни в УРСР з’явилася численна соціальна група ветеранів з інвалідністю. Повноцінна історична реконструкція повоєнного повсякдення радянського суспільства неможлива без вивчення побуту цього контингенту ветеранів війни. Під час Третього голоду в Україні партійно-урядове керівництво республіки для уникнення дефіциту бюджету соціального забезпечення ініціювало кампанію скорочення числа ветеранів з інвалідністю шляхом маніпуляцій з лікарсько-трудовою експертизою. Фронтовики з інвалідністю вимушені були багато сил витрачати задля визнання за ними статусу “Інвалід Вітчизняної війни”, оскільки він надавав право на соціальний захист. Адміністративний тиск, спрямований на скорочення відсотка фронтовиків з інвалідністю другої групи, зумовив відтворення в цій сфері типової радянської структури повсякдення – “блату”. Стратегії виживання, які застосовували деякі ветерани війни з інвалідністю, передбачали й використання обману задля отримання дефіцитних благ. У повсякденному житті багато інвалідів війни стикалися з відсутністю емпатії з боку суспільства і нехтуванням державними службовцями своїми прямими обов’язками щодо надання допомоги фронтовикам.