The content of the concept ''stress resistance'' in the context of professional training of future managers

Abstract

У статті схарактеризовано феномен стресостійкості з позиції різних наукових підходів. Проведений аналіз теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних учених засвідчив, що у контексті дослідження стресостійкості не існує однозначного тлумачення сутності цього поняття. Схарактеризовано складові стресостійкості – “стрес” і “стійкість”. З’ясовано, що стрес є динамічним станом, перебіг якого відбувається в постійній взаємодії людини з навколишнім середовищем. Стійкість пов’язана із самозбереженням і виражається в здатності до самовідтворення, якісного вдосконалення. У широкому сенсі “стрес” розуміють як стан підвищеного напруження в екстремальній ситуації, а “стресостійкість” – як комплекс особистісних якостей, які допомагають справлятися зі стресом. Визначено наукові підходи до визначення феномену “стресостійкості”: інтегральний (стресостійкість є інтегральна властивість особистості), комплексний (стресостійкість, як комплексна якість особистості), діяльнісний (стресостікість, як здатність протистояти негативним впливам стрес-факторам), системний (стресостійкість як складна системна характеристика людини). Встановлено, що професійна діяльність менеджерів характеризується значними стресовими навантаженнями, серед яких високий рівень невизначеності, висока відповідальність за ухвалені рішення, необхідність одночасного виконання кількох видів робіт, психологічні перевантаження, розв’язання непередбачених проблем, ситуації ризику та інформаційної невизначеності. Це потребує відповідної професійної підготовки, спрямованої на формування стресостійкості. Представлено авторське бачення терміну “стресостійкість”, як одного з компонентів готовності людини до діяльності у складаній, напруженій ситуації, здатність протидіяти впливу стресорів, або активно перетворюючи ситуацію, в якій вони проявляються, або, пристосовуючись до неї.