A new inscription from Ulpiana: testimony of a dedication or a civic association

Abstract

У статті представлено інтерпретацію раніше неопублікованого епіграфічного напису, виявленого в міському середовищі стародавнього міста Ульпіана (Верхня Мезія). Мета дослідження – висвітлити роль написів не лише у розв’язанні археологічних питань, але й у поліпшенні історичних реконструкцій, пов’язаних з римським урбанізмом у Дарданії. Методологія дослідження використовує міждисциплінарний підхід, який інтегрує археологічні дані, а саме матеріальну культуру, з письмовими джерелами. Порівняльний аналіз був важливим як для оцінки стилістичних і технічних особливостей напису, так і для контекстуалізації його змісту в ширших епіграфічних традиціях. Аналітичні методи додатково підтримали зусилля щодо досягнення правдоподібних інтерпретацій. Новизна дослідження полягає у публікації та інтерпретації цього напису вперше. Текст пропонує нові дані про ономастику і соціально-культурну динаміку римської Ульпіани, сприяючи кращому розумінню місцевого населення та його інтеграції в римські адміністративні й культурні рамки. Висновки.Напис, присвячений Валерії, надає нову інформацію щодо етнічних, політичних і культурних елементів у провінції. Ономастичні особливості свідчать про сильний римський вплив у практиці іменування, ілюструючи поширення римської ідентичності в цьому регіоні та її зв’язок з процесом романізації. Характер напису, як випливає з його форми та змісту, вказує на похоронну функцію – найімовірніше, сімейну посвяту на надгробній стелі. Однак можливість релігійного чи почесного контексту, хоча й менш ймовірна, не може бути остаточно відкинута. Хоча наявні дані не дають змоги точно датувати, стиль гравірованих літер, формулювання тексту та ширші епіграфічні тенденції в Ульпіані вказують на хронологічне розміщення між II та IV століттями н. е. Важливо, що повторне використання напису як сполії на тротуарі головної вулиці міста (cardo maximus) проливає світло на цикли руйнувань та відбудови в Ульпіані, особливо після сильного землетрусу 518 року. Ця подія, за якою зародилися ініціативи з реконструкції за імператора Юстиніана I, відображає ширші закономірності міської трансформації на пізньоантичних Балканах.