Compromise agreements as a tool for judicial proceedingsin old polish-lithuanian commonwealth (based on judicial materials of the ruthenian voivodeship in the 17th - 18th centuries)

Abstract

Мета дослідження. З’ясувати роль і місце мирових угод у системі судочинства Давньої Речі Посполитої. Методологія дослідження оперта на засади наукового історизму, використання загальних наукових та вузькоспеціальних історичних методів. Наукова новизна: здійснений комплексний аналіз діяльності полюбовних (мирових) судів на теренах Руського воєводства Речі Посполитої у XVII – XVIIІ ст. як складової частини судочинства. Реконструйований процедурний аспект діяльності суду: склад, передумови формування, тематика справ, що розглядалися тощо. Висновки. Мирові угоди широко використовувалися у повсякденній правовій практиці суспільства Давньої Речі Посполитої як інструмент врегулювання конфліктів. Акти гродських і земських судів містять сотні згадок та самих текстів угод, що засвідчує їхню важливість. Учасниками полюбовних судів були дві сторони, котрі перебували в рівних умовах. Кожну з них представляв так званий “приятель”, це могла бути одна або кілька осіб. У XVIII ст. колегію приятелів очолював суперарбітр. Так само у XVIII ст. полюбовний суд міг вдаватися до послуг возного та інших урядовців місцевих судово-адміністративних установ. Мирові угоди могли укладатися між сторонами, що провадили судовий процес у чинних постійних судах. Однаковою мірою вони могли укладатися на різних етапах: на початку судового процесу, наприкінці тощо. Полюбовні суди охоплювали широкий спектр цивільних та кримінальних справ. Вони могли приймати рішення, що передбачали не тільки матеріальні аспекти, але й ув’язнення, позбавлення честі тощо