"Italian scandals" in Odesa (on the history of the italian consulategeneral activities in Odesa in 1924 - 1929)

Abstract

Метою статті є аналіз діяльності італійського генерального консульства в Одесі упродовж 1924 – 1929 рр., а також розгляд методів роботи ОДПУ, ГРУ, Комінтерну, МОДР із формування радянської агентурної мережі “італійського напрямку” в Одесі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, в основі якого принцип історизму, науковості, аналіз, синтез, узагальнення та просопографічний методи. Наукова новизна статті полягає, по-перше, у реконструюванні загальної картини щодо відкриття консульської установи, її штату, функцій та повсякденної діяльності; по-друге, у висвітленні драматичних подій і політичних скандалів, що були пов’язані із італійським генеральним консульством в Одесі упродовж 1924 – 1929 рр. Висновки. Радянсько-італійські відносини у 1920-х рр. формувалися в атмосфері суперечливого поєднання економічного прагматизму та ідеологічної конфронтації. Італія була однією з перших великих європейських держав, які визнали СРСР, що відкрило можливості для активної торгівлі, співпраці у сфері транспорту й морських перевезень. Для радянського керівництва ці зв’язки мали подвійну мету: забезпечити господарські потреби країни та водночас використати дипломатичні канали як прикриття для діяльності агентурної мережі, спрямованої на підтримку “світової революції”, особливо на території самої Італії, де революційні настрої після Першої світової ще були досить сильними. У відповідь італійські дипломатичні представництва в СРСР, зокрема генеральне консульство Італії в Одесі, вели активну роботу не лише у звичних консульських справах, але й у сфері контррозвідки. Їхні зусилля були спрямовані на протидію поширенню радянської пропаганди серед італійських моряків і політичних емігрантів, контроль за відвідуванням “Інтерклубу” та захист національних інтересів Італії в умовах радянського середовища. Показовими у цьому контексті є так звані “італійські скандали”: трагічні події, як-от убивство італійського віц-консула С. Коцціо, або численні конфлікти навколо одеського “Інтерклубу”, які свідчать, що за офіційною дипломатичною співпрацею приховувалася напружена боротьба між двома тоталітарними режимами – більшовицьким і фашистським. Ця боротьба мала не лише локальний, але й міжнародний вимір, оскільки відображала зіткнення двох ідеологічних проєктів – комуністичного та фашистського – за вплив у Європі в міжвоєнний період.