Regionalism as a component of the polish national policy in inter-war Volhynia

Abstract

Мета дослідження. У статті висвітлено суть і форми втілення регіоналізму як визначального складника польської національної політики щодо українського населення Західної Волині. Акцентовано увагу на спробах втілити “волинську програму” у 1928 – 1938 рр., проаналізовано її зміст і реакцію на неї українського та польських суспільства. Доведено, що політика регіоналізму мала на меті послаблення єдності українського національного руху та пришвидшення інтеграції західноукраїнських земель до складу Польської держави. Методологія дослідження базується на аналітичному, хронологічному методах, структурованості та критичності підходів, що дало можливість розглянути зміст і наслідки регіоналізму як визначальної риси польської національної політики щодо західноукраїнської громади. Наукова новизна статті полягає у тому, що віднайдено та досліджено документи, міжвоєнну періодику, які дозволили показати теоретичні відмінності у ставленні до політики регіоналізму на Волині, зокрема щодо ідеї “сокальського кордону”, а також довести, що спроби розділити українське суспільство стали домінантою у втіленні національної політики польських урядів міжвоєнного часу. Висновки. Істотним чинником польської національної політики міжвоєнного періоду було намагання розколоти українську спільноту на окремі частини та протиставити їх між собою. Основи політики регіоналізму були закладені у 1923 р. з метою пришвидшення інтеграції непольських національних груп до державної структури Польщі. Попри різні тактичні підходи до розв’язання національного питання, стратегічна мета усіх польських урядів міжвоєнної доби полягала у тісній інкорпорації територій, де проживали національні групи, до складу Польщі. Визначальна роль у цьому відводилася ідеї регіоналізму. Апогеєм політики регіоналізму на Волині став “волинський експеримент” воєводи Генрика Юзевського, який передбачав зміни у всіх сферах життя воєводства з акцентом на забезпеченні українсько-польського співжиття і співпраці. Суттєвою тезою “волинської політики” була ідея “сокальського кордону”. Він був утворений з метою розмежувати західноукраїнські землі, відгородити Волинь від впливів Галичини, що цілком вписувалося у політику регіоналізму. Цю програму підтримувала група колишніх діячів УНР, які осіли на Волині як політичні емігранти. Водночас проти неї виступали українські політичні та громадські діячі Галичини. Попри критику окремих польських інтелектуалів і пропозицію скасувати “сокальський кордон” та боротися за психологічне зближення між Східною Галичиною і Волинню, ідея регіоналізму не піддавалась ревізії. Загалом національна політика урядів, спрямована на стабілізацію відносин із українським населенням могла реалізовуватись лише за умови збереження державних інтересів Польщі, серед яких був регіоналізм.