Співвідношення між поняттями розуміння, інтерпретація, пояснення

Abstract

Мета роботи – вивчення взаємозв’язку між науковим і гуманітарним знанням, а також дослідження суперечностей, які можуть виникнути при застосуванні наукового методу в гуманітарних науках. Методологією постає феноменологічна традиція та герменевтика як методи гуманітарних досліджень, що уможливлюють аналіз феноменів людського буття за допомогою наукового дискурсу. Основна увага спрямована на концепції феноменологічної герменевтики, що ґрунтуються на ідеях таких мислителів, як Поль Рікер і Мартін Гайдеґґер. Наукова новизна. Науковий і гуманітарний підхід – це дві основні методології, які лежать в основі розуміння світу. Розкриття відмінностей і схожостей між ними дає змогу краще зрозуміти природу знання та сприяє подальшому розвитку обох зазначених підходів. Тобто це дослідження має значущість для подальшого розвитку науки та гуманітарних дисциплін, а також для глибшого розуміння того, як людина сприймає й інтерпретує навколишній світ. Стверджується, що антропологія може виступити початковою точкою для розуміння того, як ці два протилежні підходи встановлюють межі власних досліджень. Дилема методів приводить до наступної ситуації: схиляючись до природничого методу, ми отримуємо Світ без людини, натомість гіпертрофуючи гуманітарний підхід, отримуємо людину без світу. Хоча цей парадокс є доволі суперечливим, у деяких моментах він дуже точно передає специфіку двох протиборчих сторін. Висновки. Шляхом аналізу категорій «розуміння», «пояснення», «інтерпретація», «символ» було з’ясовано, що науковий підхід, орієнтований на об’єктивність та емпіричні дані, виявляється не завжди ефективним у гуманітарних науках. Гуманітарний метод, зосереджений на розумінні культурних, історичних і моральних аспектів, дає можливість розкрити унікальні аспекти людського досвіду, тож гуманітарний підхід, на відміну від наукового, дає можливість не «уречевлювати», а «олюднювати», одухотворювати природу.