Цифровізація та інформатизація як виклик освітньо-педагогічній реальності

Abstract

Метою статті є актуалізація деяких супереч-ливих аспектів технологізації сучасної освіти. Методологія. Дослідження базується на загальнофілософських принципах об’єктивності та ідеологічної неупередженості. Системно-функціональний підхід спряв осмисленню кризи освіти в умовах динаміки розвитку інформаційних технологій, а феноменологічний підхід дав змогу дослідити тенденції освіти в контексті аналізу способів буття людини в трансформаціях сучасного суспільства. Наукова новизна. Виявлено тенденцію нарощування освітою (завдяки новим технологіям) своєї інструментальної потужності. Вона також, може несвідомо поділяти технократичну ідеологію, вважаючи при цьому, що відповідає на «виклики часу». Певною мірою безмежна віра в ефективність впровадження технологій в освітній простір, на наш погляд, є не що інше, як спроба (свідомо чи не свідомо) максимально компенсувати і замаскувати його внутрішній застій і рутину технологічними новинками (засобами). Якщо зміни в освітній сфері під впливом впровадження новітніх технологій мають конструктивний характер, то їх використання як цільової настанови для системи, а також як критерія для оцінки ефективності організації освіти скоріше має деструктивний характер. Висновки. Необхідно усвідомлювати, що соціокультурні трансформації та виклики – це не тільки кризова ситуація, але відкриття нових можливостей становлення особистості. Але з іншої боку, ми є свідками руйнування традиційних підходів до освіти. Технології не тільки змінюють смисли, способи та зміст освіти, вони впливають на визначення ідеалів, ідей і, відповідно, цілей освітньої сфери та результатів. Як наслідок, гуманістична парадигма ризикує поступитися технологічній