Безсуб'єктна пам'ять: до проблеми "нічийної памяті" в сучасному гуманітарному дискурсі

Abstract

Метою статті є аналіз феномену «нічийної пам’яті» як особливого виміру колективного досвіду, що виходить за межі класичних уявлень про індивідуальну, колективну та культурну пам’ять. Поняття «нічийної пам’яті» застосовується для опису тих форм пам’яті, які існують у суспільно-му, цифровому просторі без чіткого соціального або матеріального носія, але водночас впливають на колективні уявлення й ідентичність. Методологічною основою дослідження є аналітичний та рефлексивно-критичний підходи, що дозволяють виявити відмінності «нічийної пам’яті» від уже усталених концептів, а також розкрити її епістемологічні та етичні виміри. Наукова новизна статті полягає у введенні до філософського дискурсу поняття «нічийної пам’яті» як категорії, здатної пояснити фрагментовані, анонімні та розподілені прояви пам’яті, особливо в умовах цифрової культури. Звернення до цього феномену дозволяє по-новому поставити питання про природу знання, істини та репрезентації, а також про межі суб’єктності у процесах пам’ятання. Крім того, увага до етичної рефлексії висвітлює проблеми відповідальності, справедливості та інклюзивності в сучасних практиках пам’яті, таких як комеморація чи меморіалізація. Висновки. Акцентується увага на тому, що «нічийна пам’ять» не може бути абсолютно автономною, оскільки будь-яка пам’ять потребує актуалізації суб’єктом, однак її аналіз є продуктивним для розуміння сучасних соціокультурних процесів. Дослідження підкреслює, що звернення до «нічийної пам’яті» дозволяє виявити нові перспективи для аналізу не лише в гуманітарних науках, але й у сфері медіа- та інформаційних студій, де проблема анонімності та відсутності суб’єкта постає особливо гостро. Розгляд цього феномену відкриває можливість критично осмислити трансформацію соціальної та культурної пам’яті у цифрову добу, а також простежити, як безсуб’єктні сліди минулого впливають на процеси формування ідентичності, історичної свідомості та колективного досвіду.