Педагогічні умови і методи підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції

Abstract

У статті досліджено проблему саморегуляції як комплексної професійної якості виконавця-вокаліста, що поєднує фізіологічні, психолого-педагогічні та художні механізми управління виконавським процесом. Підкреслено, що зростання уваги науковців до проблеми вокально-виконавської саморегуляції пояснюється необхідністю осмислення професійного супротиву підвищенню психоемоційних навантажень у процесі сценічних виступів та забезпечення ефективної вокальної підготовки здобувачів без ризику перевантаження голосового апарату в освітньому процесі. Визначено, що вокально-виконавська саморегуляція майбутніх магістрів музичного мистецтва виступає інтегративно-особистісним утворенням, сформованим на засадах внутрішньої потреби здобувачів в оволодінні саморегулятивними знаннями, вміннями та навичками, які реалізуються через засвоєння змісту навчання на високому рівні самоактивності особистості і спрямовуються на вирішення творчих завдань з фізіологічного та психоемоційного контролю власної вокально-виконавської діяльності. Розроблено педагогічні умови підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції: створення індивідуально-орієнтованого освітнього середовища підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції; формування емоційно-вольової стійкості майбутнього виконавця-вокаліста; інтеграцію художньо-виконавської практики з аналітико-теоретичною діяльністю; актуалізацію креативних форм підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції. Виділено найбільш ефективні методи впровадження педагогічних умов. Подальше дослідження стосується експериментальної перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов та методів їх впровадження в освітній процес майбутніх магістрів музичного мистецтва.