Я та інший: любов як відповідальність в контексті "діалогічності життя"

Abstract

У статті аналізується природа любові як відповідальності у контексті “діалогічності буття”. У зв’язку з цим розглядається проблема взаємовідносин “я” та “іншого”; звертається увага на те, що любов не мислить себе без взаємності, злагоди і діалогічної гармонії з “іншим”, що виявляється в просторі “зустрічі”. Автор прагне довести, що любов як діяльна енергія не може зводитись лише до почуття, але будучи з ним пов’язаною, проявляє себе як постійна інтенція, вольова, творча енергія, “безперервна еманація”, має діяльний характер. Любов унікальна тим, що в особливий спосіб пов’язана з відповідальністю, дисциплінованістю і служінням, прагнучи принести благо тому, хто є любимим. Робиться висновок про те, що бути відповідальним – це означає брати участь у любовному становленні цілісного буття.