Наукова та адміністративна діяльність Олексія Созінова в умовах кризи радянської системи (1960-1980-ті рр.)

Abstract

Мета статті – всебічно проаналізувати наукову та адміністративно-організаторську діяльність Олексія Созінова у 1960–1980-х рр. у контексті загострення кризи радянської наукової та управлінської системи, з’ясувати його внесок у розвиток генетики й селекції рослин, формування наукової школи та модернізацію наукових підходів в умовах системних обмежень і викликів того періоду. Методологія дослідження. Дослідження проведено із застосуванням загальнонаукових принципів об’єктивності, історичної достовірності, системності й наступності, а також із використанням історико-хронологічного та порівняльного методів. Наукова новизна. Показано еволюцію наукової концепції О. Созінова в ситуації поступового звуження можливостей радянської моделі управління наукою, що дає змогу по-новому оцінити місце вченого у вітчизняній історії біології та у розвитку інституційної автономії наукових установ. Висновки. Узагальнюючи результати дослідження, встановлено, що діяльність Олексія Созінова у 1960–1980-х рр. стала одним із ключових чинників збереження й розвитку вітчизняної генетики в умовах інституційного тиску та ідеологічних обмежень пізньорадянського періоду. Доведено, що поєднання ним наукового лідерства та адміністративних компетенцій забезпечило формування ефективної наукової школи, зміцнення матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу Всесоюзного селекційно-генетичного інституту, розширення міжнародної взаємодії та інтеграцію українських досліджень у світовий науковий простір. Показано, що стратегічні управлінські рішення вченого сприяли модернізації теоретико-методологічних підходів у генетиці та селекції рослин і створили підґрунтя для подальшого розвитку цих напрямів у період становлення незалежної України.