Marriage and its legality through the prism of canonical norms and everyday practice (based on materials from secular and church courts of Przemysl land of the 17th - 18th centuries)

Abstract

Мета дослідження – всебічно охарактеризувати процедуру укладення шлюбів та визначити правові межі його легітимності в українському суспільстві ранньомодерного часу на прикладі Перемишльської землі Руського воєводства у XVII – XVIII ст. Методологія дослідження базується на засадах історизму, авторської об’єктивності, наукової верифікації історичних джерел та використання загальних (аналіз, синтез, типлогізація, класифікація) і спеціальних (історико-генетичний, історико-системний, історико-типологічний) наукових методів. Наукова новизна: здійснений всебічний аналіз процедури укладення шлюбу на фактологічному матеріалі з теренів Перемишльської землі (західноукраїнські землі). з’ясовано правові засади його існування через призму права та повсякденних практик. Висновки. Шлюб укладався за згодою обох сторін та за участі ширшого кола сім’ї, а не тільки з ініціативи нареченого і нареченої. Процедура розпочиналася із заручин – попередньої згоди обох сторін на шлюб. Далі йшли зашлюбини, результатом яких було укладення шлюбного договору. Тексти збережених шлюбних угод XVІI – XVIII ст. засвідчують, що предметом зашлюбин були насамперед матеріальні питання. Шлюб у XVІI – XVIII ст. укладався із врахуванням тогочасних соціальних та суспільних реалій й передбачав низку обмежень і заборон, порушення яких спричиняло правові колізії й слугувало підставою для уневажнення шлюбу. Документи XVII – XVIII ст. засвідчують це багатим фактологічним матеріалом. Порушення станових норм, вікових обмежень, недотримання матеріальних зобов’язань шлюбних угод, близька кровна спорідненість, різна кофесійна приналежність тощо часто ставали предметом судових розглядів та зрештою могли спричинити уневажнення шлюбу.