Public and cultural activities of ukrainian notaries in Galicia (the end of the 19th century - 1939)

Abstract

Мета – відобразити громадську роботу та культурницьку діяльність українських правників-нотаріусів, їхнє місце в суспільному житті галицьких земель часи австро-угорської імперії та польської держави міжвоєнного періоду. Увага привернута до незаслужено забутих діячів котрі попри професійну заборону участі у громадських справах докладали зусилля для національного розвитку українського народу. Методологія дослідження визначена застосуванням принципів історизму, об’єктивності. В ході дослідження використовувалися методи конкретно-історичний, історико-порівняльний, біографічний, поведінковий. Наукова новизна статті полягає потребі заповненні дослідницької лакуни щодо місця українських нотаріусів у суспільному житті українців, висвітлення та конкретизації участі представників цієї правничої професії у громадському та культурному житті Галичини в окреслений період, відображення їхньої світоглядної позиції у різних формах діяльності. Висновки. Процес розвитку українського нотаріату співвідносився в часі з процесом піднесенням українського суспільного руху в Галичині та боротьбою за національно-політичні права українського народу. Тож українці-нотаріуси були частиною цього руху, долучаючись до діяльності громадських товариств, підтримуючи зусилля просвітницького та культурницького розвитку пригнобленого народу у позаробочий час. Робота українських правників у розвитку нотаріальної справи в умовах австро-угорської та польської держав визначалася існуючими для державних службовців заборонами на публічний прояву політичних та суспільних поглядів. Та незважаючи на такі обмеження частина нотаріусів долучилася до активного громадського життя українських товариств за місцем праці, у різний спосіб та форми демонструючи свою прихильність та підтримку національному розвою. До таких правників належали нотаріуси різних поколінь К.Телішевський, І.Рудницький, В. Лушпинський, Л.Гузар, І.Грабовенський, Р.Заячківський та ін. Здійснюючи свою професійну роботу вони розширювали поле вживання української умови в офіційному діловодстві, підтримували, або й очолювали просвітянські товариства, складали фінансові пожертви на суспільні справи. Серед нотаріусів виділялися дві яскраві літературні постаті – В.Левицький-Лукич та М.Мочульський. Для них літературна творчість, публіцистика, редакторська та видавнича діяльність стали складовою їх життєвого шляху, способом власного самовираження, що доповнював основну юридичну роботу. Ці творчі особистості у своїх творах відображали не тільки тогочасну дійсність, але й демонстрували високі зразки різножанрової літературної творчості.