ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Abstract

У бакалаврській роботі здійснено теоретико-емпіричне дослідження резилієнтності особистості майбутніх психологів в умовах війни. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння феномену резилієнтності, визначено її структурно-функціональну організацію та основні детермінанти розвитку. Особливу увагу приділено специфіці прояву резилієнтності у майбутніх психологів в умовах війни в Україні. У процесі емпіричного дослідження (n = 40) встановлено, що більшість студентів має середній рівень резилієнтності. Виявлено, що найбільш розвиненими є соціальний та ціннісно-смисловий компоненти, тоді як емоційно-регулятивний компонент потребує додаткового розвитку. Проведений кореляційний аналіз засвідчив наявність значущих взаємозв’язків між компонентами резилієнтності, а також встановив негативний зв’язок між рівнем резилієнтності та рівнем стресу (r = -0,61; p < 0,01). На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо розвитку резилієнтності майбутніх психологів, які включають модульну програму з використанням тренінгових, рефлексивних та психокорекційних методик. Запропонована програма спрямована на формування когнітивних, емоційно-регулятивних, поведінкових, соціальних та ціннісно-смислових ресурсів особистості. Результати дослідження можуть бути використані у процесі професійної підготовки психологів, а також у практиці психологічної допомоги особам, які перебувають у стресових та травматичних умовах.