1. Репозитарій Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
  2. Факультет здоров’я людини та природничих наук
  3. Кафедра фізичної терапії, ерготерапії та здоров’я
  4. Наукові видання
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЗакаляк, Наталія Романівна-
dc.contributor.authorКудлаєнко, Божена-Марія Володимирівна-
dc.date.accessioned2026-07-02T15:02:09Z-
dc.date.available2026-07-02T15:02:09Z-
dc.date.issued2026-
dc.identifier.citationЗакаляк Н., Кудлаєнко Б.-М. Фізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобів. Шляхи розвитку рухової активності молоді України: матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Дрогобич, 14 травня 2026 р. Дрогобич : По́світ, 2026. С. 466-473.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329-
dc.descriptionПатологія опорно-рухового апарату залишається однією з провідних причин зниження якості життя населення та втрати працездатності у всьому світі. Больовий синдром і обмеження рухливості суглобів є найбільш поширеними клінічними проявами таких станів, незалежно від їх етіології — травматичної, дегенеративно-дистрофічної чи запальної. Саме біль часто виступає первинним фактором, що спонукає пацієнта звернутися по медичну допомогу, водночас він є складним багатокомпонентним феноменом, який включає сенсорні, емоційні та когнітивні аспекти [1]. Особливу увагу в сучасній реабілітології приділяють біопсихосоціальній моделі болю, яка розглядає його як результат взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників. Такий підхід дозволяє більш повно оцінити стан пацієнта та обґрунтувати необхідність комплексного втручання, що включає не лише фізичні, але й поведінкові та освітні компоненти [6]. У цьому контексті фізична терапія виступає ключовим елементом мультидисциплінарної допомоги. Обмеження рухливості суглобів є важливим наслідком тривалого больового синдрому. Воно може виникати внаслідок змін у суглобовій капсулі, зв’язках, м’язах та інших структурах, що забезпечують рух. Зниження амплітуди рухів супроводжується порушенням функціональної незалежності пацієнта та обмеженням його участі у повсякденній діяльності [4]. Особливо небезпечним є формування контрактур, які значно ускладнюють процес відновлення та можуть призводити до стійкої інвалідизації. Сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та втраті рухливості суглобів базуються на принципах раннього початку реабілітації, індивідуалізації програм втручання та поєднання різних методів впливу. Важливе значення має правильний вибір засобів фізичної терапії, серед яких провідне місце займають лікувальна фізична культура, мануальні методи, масаж, фізіотерапія та інші немедикаментозні втручання [3]. Значну роль у зменшенні больового синдрому відіграють такі методи, як кріотерапія, постізометрична релаксація, електротерапія та пасивні рухи. Вони сприяють зниженню м’язового спазму, покращенню кровообігу, нормалізації тонусу м’язів і відновленню рухливості суглобів. Водночас ефективність цих методів значною мірою залежить від правильності їх застосування та поєднання в межах індивідуальної програми реабілітації [5]. Не менш важливим є розуміння механізмів формування контрактур і своєчасне застосування заходів для їх профілактики та корекції. Розроблення контрактур вимагає системного підходу, що включає використання пасивних і активних вправ, мобілізаційних технік, розтягнення м’яких тканин та фізіотерапевтичних методів. Відновлення рухливості суглобів є тривалим процесом, який потребує послідовності, регулярності та контролю ефективності втручань. Таким чином, проблема больового синдрому та обмеження рухливості суглобів залишається актуальною як з клінічної, так і з соціальної точки зору. Ефективне її вирішення можливе лише за умов застосування комплексного підходу, що базується на сучасних наукових даних і принципах доказової медицини. Саме тому дослідження та узагальнення сучасних підходів до фізичної терапії при даних порушеннях є важливим завданням, що визначає актуальність даної роботи.uk_UA
dc.description.abstractУ статті розглянуто сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та обмеженні рухливості суглобів. Проаналізовано взаємозв’язок болю і рухової активності, визначено основні механізми формування больового синдрому різного походження, зокрема капсульного, зв’язкового та кісткового. Висвітлено підходи до оцінки інтенсивності болю із застосуванням клінічних шкал. Представлено алгоритм формування технології зменшення болю та відновлення рухливості суглобів. Описано основні засоби фізичної терапії: спокій, кріотерапію, масаж, постізометричну релаксацію, пасивні рухи, суглобову мобілізацію та електротерапію. Розглянуто причини виникнення контрактур, механізми їх формування та сучасні методи корекції. Обґрунтовано ефективність комплексного застосування засобів фізичної терапії у відновленні функціонального стану опорно-рухового апарату.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.publisherДДПУuk_UA
dc.subjectбільuk_UA
dc.subjectфізична терапіяuk_UA
dc.subjectсуглобuk_UA
dc.subjectконтрактураuk_UA
dc.subjectрухливістьuk_UA
dc.subjectелектротерапіяuk_UA
dc.subjectпостізометрична релаксаціяuk_UA
dc.titleФізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобівuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
4_Закаляк, Кудлаєнко.docx48,61 kBMicrosoft Word XMLПереглянути/Відкрити
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.