The vertical axis of virtue: axiological gradients and moral recalibration in Elfric homiletic prose

Abstract

Ця наукова розвідка досліджує дидактичні й аксіологічні виміри порівнянь нерівності в релігійному дискурсі давньоанглійської мови. Основна увага зосереджена на переході від героїко-язичницьких цінностей до християнсько-моральних засад. Встановлено, що порівняльні структури в давньоанглійській релігійній прозі кінця Х століття виходять поза межі своєї основної граматичної функції, слугуючи складним риторичним інструментом для моральних настанов та системного переосмислення суспільних цінностей цільової аудиторії. Аналіз гомілетичної прози Ельфріка з Ейншема дає підстави стверджувати, що як експліцитні морфологічно та синтаксично впорядковані порівняння нерівності, так і імпліцитні одиниці, вибудовані на основі антитезовості, конструюють вертикальну вісь, яка протиставляє ефемерний матеріальний світ вічній духовній сфері. За допомогою цієї усталеної аксіологічної мережі Ельфрік системно викорінює успадковані праіндоєвропейські символи, налаштовуючи середньовічного реципієнта сприймати нову тематичну парадигму, засновану на бінарних опозиціях: матеріальне :: духовне, плинне :: вічне, небесне світло :: темрява. Значна частина дослідження присвячена розгляду смислового перезавантаження зооморфних символів (вовк, дикий кабан, ворон, орел) та відповідної ономастики. Ельфрік ефективно зміщує хижих звірів і птахів (вовк, крук), престижних і шанованих у язичницькому англосаксонському світогляді. Водночас він підносить чесноти ягняти та пастора, наділяючи їх найвищими духовними рисами, не засвідченими в язичницькій аксіологічній парадигмі англосаксів. Лінгвістичне шкалювання Ельфріка функціювало як основний механізм перевстановлення системи цінностей англосаксонської мовної спільноти, змістивши акценти з шанування сили й фізичного домінування на духовну слухняність і покірність.