Полісеміотичні тексти: франкомовні, англомовні, україномовні студії

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз феномена полісеміотичного тексту в сучасному науковому дискурсі з урахуванням англомовної, франкомовної та українськомовної дослідницьких традицій. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, медіакультури, соціальних мереж та новітніх форм комунікації, у межах яких текст дедалі частіше постає не лише як вербальне утворення, а як складна семіотична структура, що поєднує мовні, візуальні, графічні, аудіальні, просторові та інші модуси творення значення. У роботі узагальнено основні теоретичні підходи до визначення полісеміотичного тексту, мультимодальності та полікодовості, а також проаналізовано специфіку термінології, використовуваної в різних наукових школах. Встановлено, що в англомовній традиції домінує концепція мультимодальності, яка акцентує на взаємодії різних модусів у процесі комунікації та на ролі сенсорних каналів сприйняття інформації. В українській лінгвістиці переважає поняття полікодовості, пов’язане насамперед із взаємодією різних знакових систем у межах тексту. Французька гуманітарна школа розглядає мультимодальність як еволюційний етап розвитку семіотичних досліджень, спираючись на структуралістську та семіологічну традицію. У статті висвітлено підходи сучасних дослідників до класифікації модальностей, іконічних компонентів та типів модальної взаємодії. Особливу увагу приділено поняттям intermodality, transmodality та multimodality, а також проблемі співвідношення вербальних і невербальних елементів у сучасних цифрових текстах. Доведено, що сучасний текст функціює як комплексний комунікативний простір, у якому значення формується через взаємодію різних семіотичних ресурсів. Підкреслено перспективність міждисциплінарних досліджень мультимодальності у сфері лінгвістики, медіадосліджень, культурології та цифрової комунікації.