Зенон Коссак (1907-1939) в українському національно-визвольному русі 1920-1930-х рр.

Abstract

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена сучасними викликами, пов’язаними з російською збройною агресією проти України, що актуалізувала суспільний і науковий інтерес до історичного досвіду українського національно-визвольного руху ХХ ст. В умовах боротьби за державну незалежність особливого значення набуває переосмислення персоналій визвольного руху, імена яких упродовж десятиліть залишалися на маргінесі історіографії через ідеологічні обмеження або відсутність комплексних досліджень. У цьому контексті комплексне дослідження постаті Зенона Коссака (1907– 1939) є науково й суспільно значущим, оскільки його діяльність як члена УВО та ОУН, одного з організаторів підпільної боротьби в Галичині та керівників Карпатської Січі поєднувала ідеологічний, організаційний і військовий виміри визвольного руху. Дослідження постаті З. Коссака поєднує мікроісторичний і макроісторичний підходи, сприяючи формуванню цілісного бачення українського визвольного руху та його історичної спадщини. У першому розділі висвітлено стан наукової розробленості проблеми участі З. Коссака в українському національно-визвольному русі 1920–1930-х рр., окреслено сучасний стан історіографії й систематизовано джерельну базу дослідження. У підрозділі 1.1 узагальнено основні напрями дослідження постаті З. Коссака (1907–1939) як одного з провідних діячів українського визвольного руху 1-ої пол. ХХ ст. Наголошено на відсутності до сьогодні комплексного фахового дослідження, яке б системно поєднувало опрацювання архівних першоджерел та аналіз історіографічної традиції, присвяченої цій постаті. Джерельну основу дослідження становлять документи Центрального державного історичного архіву України у Львові, матеріали інших українських і польських архівів, опубліковані спогади сучасників, періодика. Окрему увагу приділено аналізу історіографії проблеми, зокрема доробку діаспорних авторів та сучасних українських дослідників – Ю. Кульчицького, Р. Пастуха, П. Сов’яка, М. Шалати, П. Дужого, С. Липовецького, В. Мороза, М. Посівнича, О. Стасюк, Н. Юрчишина та ін., що дає змогу простежити еволюцію наукових підходів до вивчення постаті З. Коссака й окреслити перспективи подальших досліджень. У підрозділі 1.2 охарактеризовано теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження, спрямованого на комплексний аналіз діяльності З. Коссака (1907–1939) у контексті українського національно-визвольного руху міжвоєнної доби. Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження, що поєднує підходи історії, політичної науки, соціології, біографістики та культурології, які у взаємодії забезпечують багатовимірне осмислення ролі особистості в історичних процесах. Визначено провідну роль біографічного підходу, доповненого просопографічним, структурно-функціональним, політикоісторичним, культурно-історичним, соціокультурним, аксіологічним і системним підходами. Окрему увагу приділено принципам історизму, наукової об’єктивності, всебічності й плюралізму, антропологізації історії, детермінізму та ціннісного підходу, які забезпечують наукову виваженість і аналітичну глибину дослідження. Розкрито комплекс загальнонаукових, спеціально-історичних і міждисциплінарних методів, застосування яких уможливлює реконструкцію життєвого шляху, світоглядної еволюції та організаційної діяльності З. Коссака. Другий розділ присвячено аналізу становлення та формування особистості З. Коссака. У центрі уваги перебувають генеалогічні витоки роду Коссаків, специфіка сімейного виховання, умови ранньої соціалізації, освітній шлях і військова служба, які сукупно визначили світогляд та цінності майбутнього діяча українського національно-визвольного руху. У підрозділі 2.1 здійснено реконструкцію генеалогії роду Коссаків та простежено його місце в соціальній структурі Дрогобича кін. ХVIII – поч. ХХ ст. На основі генеалогічних джерел доведено автохтонність і тривалу присутність роду в міському просторі, його соціальну мобільність та активну участь у громадському й культурному житті. Проаналізовано версії походження прізвища «Коссак», окреслено гіпотези про його можливе шляхетське коріння. Визначено роль представників роду у формуванні українського національного руху ХІХ – поч. ХХ ст. та їхній вплив на формування особистості З. Коссака. У підрозділі 2.2 проаналізовано умови сімейного виховання, дитячі й юнацькі роки, освітній та військовий досвід З. Коссака. Показано визначальний вплив родини, а також роль багатонаціонального й політично напруженого середовища Дрогобича у формуванні громадянської позиції З. Коссака. Досліджено значення українських гімназій Перемишля, Стрия та Дрогобича, а також українського студентського середовища як осередків національного виховання, простежено процес політичної соціалізації З. Коссака та його інтеграції в середовище національно зорієнтованої молоді. Окрему увагу приділено впливу строкової військової служби у Війську Польському на формування військових навичок З. Коссака. Третій розділ дисертації присвячений громадсько-політичній діяльності З. Коссака, формуванню його організаторських здібностей, ідеологічних переконань та національної свідомості у студентські та юнацькі роки, активній культурно-просвітницькій діяльності та впливу на формування національної свідомості майбутніх учасників визвольного руху. У підрозділі 3.1 показано, що вже в період навчання у Дрогобицькій приватній гімназії З. Коссак проявив інтерес до суспільного життя, беручи участь у діяльності таємних учнівських гуртків правого спрямування, зокрема «Організації вищих кляс українських гімназій». Його робота включала поширення націоналістичної літератури, збір коштів для Української військової організації, підготовку молоді до участі у національно-визвольному русі. Досліджено діяльність З. Коссака у Союзі української націоналістичної молоді та Союзі українських студентських організацій під Польщею, де він поєднував легальну культурно-освітню діяльність із підпільною підготовкою кадрів для визвольного руху, організовував лекції, театральні вистави, концерти, поїздки до читалень «Просвіти», допомогу політв’язням. У підрозділі 3.2 висвітлено участь З. Коссака у «Пласті», товариствах «Сокіл» та «Просвіта». У «Пласті» він належав до юнацького 18-го куреня ім. Івана Франка та 6-го куреня ім. Дмитра Вітовського Українського уладу старших пластунів, де організовував культурні та спортивні заходи, готував молодь до пластових іспитів і формував лідерські навички. Діяльність у «Соколі» поєднувала фізичний вишкіл із національно-патріотичним вихованням, а участь у «Просвіті» включала культурно-освітню роботу у містах і селах, організацію гуртків, лекцій, підтримку бібліотек і хорових колективів. Навіть у періоди обмеженої активності через арешти та репресії з боку польської влади З. Коссак залишався впливовим наставником, спрямовуючи роботу молоді на формування національної свідомості українського населення, зокрема на Дрогобиччині, та підготовку до участі у визвольному русі. Четвертий розділ дисертаційного дослідження характеризує участь З. Коссака у підпільних націоналістичних структурах та його діяльність в українському визвольному русі у міжвоєнний період. У центрі уваги – членство З. Коссака в УВО, ОУН та Карпатській Січі, активність у боротьбі за державну незалежність України. У підрозділі 4.1 проаналізовано участь З. Коссака в діяльності УВО та ОУН у 1920–1930-х рр., його роль у формуванні й функціонуванні підпільних структур на Західноукраїнських землях, насамперед на Дрогобиччині. Висвітлено процес залучення З. Коссака до УВО, еволюцію його організаційних і бойових функцій, а також перехід від структур УВО до ОУН у контексті ідеологічної та організаційної трансформації націоналістичного руху. Окрему увагу приділено діяльності З. Коссака як організаційного та бойового референта КЕ ОУН, його участі в плануванні й координації саботажних, експропріаційних акцій і політичних вбивств. Підрозділ дозволяє окреслити місце З. Коссака серед ключових діячів націоналістичного підпілля на Західноукраїнських землях у складі Польщі та з’ясувати його внесок у практику збройної боротьби українського визвольного руху міжвоєнного періоду. У підрозділі 4.2 висвітлюється період арештів, слідства та судових процесів З. Коссака у 1930–1938 рр., пов’язаних з його діяльністю в українському націоналістичному підпіллі та підозрами у причетності до бойових акцій і антидержавних виступів. Проаналізовано арешти 1931–1932 рр., а також розглянуто тривалі арешти та позбавлення волі у 1932–1936 рр., судові процеси у Львові та Варшаві, умови ув’язнення у тюрмах Дрогобича, Львова, Самбора та Вронок, а також охоплено повторні арешти 1937–1938 рр. Окремо висвітлюється організаційна та ідеологічна діяльність З. Коссака серед політв’язнів. Він виконував роль тюремного старости для українських політв’язнів-націоналістів, організовував лекції, вишколи, залучав нових активістів та підтримував дисципліну, здобувши авторитет серед співв’язнів і частини персоналу пенітенціарних установ, де відбував ув’язнення. Підкреслено вплив тривалого ув’язнення на здоров’я З. Коссака. У підрозділі 4.3 висвітлюється останній етап життя З. Коссака, пов’язаний із участю у державотворчих процесах Карпатської України восени 1938 – навесні 1939 рр. З. Коссак, використовуючи псевдонім «Тарнавський», нелегально прибув на Закарпаття, де активно долучився до розбудови ОНОКС та Національної Оборони Карпатської України, виконував обов’язки ад’ютанта шефа Генерального штабу, проводив вишколи і відповідав за ідеологічну підготовку січових підрозділів. Аналізується його участь у захисті Хуста під час боїв 13–16 березня 1939 р. проти чехословацьких й угорських військ. Окремо висвітлено обставини організації відступу перед переважаючими силами угорської армії зі столиці Карпатської України та таємничої загибелі З. Коссака 18–19 березня 1939 р. поблизу Солотвина, а також вшанування його пам’яті. П’ятий розділ дисертації присвячений аналізу теоретико-ідеологічних поглядів З. Коссака та формуванню його світогляду в контексті українського націоналістичного руху 1920–1930-х рр. Розглянуто основні чинники впливу на його ідеологічну позицію: родинне й гімназійне середовище, досвід Першої світової війни та національно-визвольних змагань, участь у молодіжних і підпільних організаціях. Також увага приділяється інтелектуальній підготовці З. Коссака, його публіцистичній діяльності та внеску у формування ідеології українського націоналізму. Проаналізовано його погляди на соціальні питання, прихильність до активних, у тому числі силових, методів боротьби. Значне місце відведено аналізу публіцистичної спадщини З. Коссака: ранніх текстів 1931 р., пізніших робіт 1937 р. і «тюремних» праць, зокрема створених у співпраці з Д. Мироном – «Орликом» – «44-ох правил життя українського націоналіста», що повпливали на підготовку членів націоналістичного підпілля.