Діяльність "MOTION TRIO" в контексті акардеонно камерно-асамблевого мистецтва кінця ХХ - початку ХХІ століття

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню діяльності польського акордеонного ансамблю «Motion Trio» в контексті розвитку акордеонного камерно-ансамблевого мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ століття. У роботі визначено місце ансамблю в еволюції однорідного акордеонного ансамблю, обґрунтовано творчість «Motion Trio» як авторську модель сучасного акордеонного тріо, виявлено провідні композиційно-виконавські прийоми колективу та розкрито саунд-дизайнерський вимір його художньовиконавського мислення. Мета дослідження – на основі аналізу еволюції однорідного акордеонного ансамблю обґрунтувати творчість «Motion Trio» як авторську модель сучасного акордеонного тріо, осмислену крізь концепт саунд-дизайну. Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у вітчизняному музикознавстві досвідом системного осмислення творчості польського акордеонного ансамблю «Motion Trio». У дисертації вперше: – обґрунтовано поняття акустичного саунд-дизайну як аналітичну категорію для осмислення творчості «Motion Trio»; – систематизовано джерельну базу, пов’язану з творчістю ансамблю «Motion Trio»; – виявлено композиційно-виконавські прийоми «Motion Trio» та розкрито специфіку їх методико-виконавської реалізації; – окреслено український і польський контексти модерн-акордеонного мислення як передумову формування виконавської моделі ансамблю; – узагальнено історико-теоретичні засади саунд-дизайну в театрі, кіно та відеоіграх. Набули подальшого розвитку наукові положення про камерно-ансамблеве виконавство, модерн-баян та жанрово-типологічну природу однорідного акордеонного ансамблю. У Розділі 1 «Теоретико-методологічні та історичні засади дослідження однорідного акордеонного ансамблю» сформовано наукове підґрунтя для аналізу однорідного акордеонного ансамблю як явища сучасного камерного музикування: розглянуто міждисциплінарні засади його дослідження (підрозділ 1.1.), розглянуто історичні моделі розвитку та сучасні форми функціонування однорідного акордеонного ансамблю (підрозділ 1.2.), проаналізовано його місце в системі камерно-ансамблевого музикування з урахуванням жанровотипологічного та органологічного аспектів (підрозділ 1.3.), а також розкрито український і польський контексти модерн-акордеона як передумови формування виконавської моделі «Motion Trio» (підрозділ 1.4.). Виявлено, що однорідний акордеонний ансамбль потребує міждисциплінарного осмислення як особлива модель темброво-однорідного камерного музикування. Як пізніша форма однорідного камерного складу, він засвоює окремі принципи історично усталених ансамблевих моделей, однак переосмислює їх відповідно до органологічної природи акордеона. Його специфіка визначається поліфункціональністю інструмента, регістрово-тембровою комбінаторикою та здатністю поєднувати мелодичні, гармонічні, басові, фактурні й темброворегістрові функції в межах однієї партії. Наголошено, що сучасне функціонування однорідного акордеонного ансамблю охоплює конкурсне, фестивальне, навчальне й професійно-концертне середовище. Еволюція цього типу ансамблю засвідчує поступове зміщення від квартетно-квінтетних моделей до компактніших і органологічно виправданих форматів, серед яких особливого значення набуває акордеонне тріо. У цьому контексті «Motion Trio» постає як закономірний результат польського модернакордеонного процесу, поєднуючи його технічні, темброві й фактурні здобутки із відкритістю до стильового синтезу, жанрової мобільності та комунікативної виразності сучасного сценічного мистецтва. У Розділі 2 «Творчість “Motion Trio” як авторська модель сучасного акордеонного ансамблю» здійснено джерелознавчо-аналітичну реконструкцію формування творчого феномена ансамблю крізь співвіднесення зовнішньої рецепції та автоінтерпретації (підрозділ 2.1), виявлено композиційновиконавські прийоми, що формують авторську модель акордеонного ансамблю (підрозділ 2.2), а також проведено методико-виконавський аналіз творчості «Motion Trio» (підрозділ 2.3). Визначено, що діяльність «Motion Trio» репрезентує не лише стабільну виконавську практику, а самостійну авторсько-виконавську модель сучасного камерного музикування. Її основу становлять авторський репертуар, концертнодискографічна діяльність, особлива організація трьох акордеонів і свідоме розширення функцій однорідного ансамблю в сучасному мистецькому просторі. Встановлено, що композиційно-виконавська модель «Motion Trio» формується через мінімалістично-репетитивні структури, звукові петлі, моторні ритмічні формули, імітаційні й перкусивні ефекти, полістилістичні зіставлення, програмно-драматургічні рішення та рухомий розподіл функцій між партіями. Ці прийоми функціонують як взаємопов’язана система організації музичного процесу, у якій три акордеони не дублюють один одного, а утворюють гнучкий ансамблевий організм. Методико-виконавський аналіз засвідчив, що реалізація авторської моделі «Motion Trio» потребує високого рівня ансамблевої координації, ритмічної точності, мікродинамічного контролю, тембрового слуху, гнучкого міховедення та стильової мобільності виконавців. Обґрунтовано, що художня цілісність цієї моделі виникає завдяки поєднанню композиційної організації матеріалу й виконавського мислення, зорієнтованого на формування цілісної звукової конструкції. У Розділі 3 «Саунд-дизайн як аналітична оптика творчості “Motion Trio”» простежено історичні передумови і становлення саунд-дизайну в театрі, кіно та відеоіграх (підрозділ 3.1.), узагальнено його теоретико-методологічні засади в міжмедійній перспективі театру, кіно та відеоігор (підрозділ 3.2.), розкрито органологічні засади саунд-дизайнерського потенціалу акордеона (підрозділ 3.3.), проаналізовано акустичний саунд-дизайн у творчості «Motion Trio» як принцип художньо-виконавського мислення (підрозділ 3.4.). Обґрунтовано, що саунд-дизайн у межах дослідження постає не лише як технічна сфера роботи зі звуком, а як спосіб художньої організації слухового досвіду. У театрі, кіно та відеоіграх звук поступово переходить від допоміжної функції до системного засобу формування простору, часу, уваги, емоційної напруги й драматургічного розвитку. Така методологічна позиція дала змогу перенести саунд-дизайнерську оптику зі сфери медіального звуку в площину академічного інструментального виконавства. Виявлено, що органологічна природа акордеона створює передумови для акустичного саунд-дизайнерського мислення. Стабільність язичкового тону, робота міхом, можливість безперервного динамічного впливу на звук, темброво-регістрова комбінаторика дають підстави розглядати акордеон не лише як мелодико-гармонічний інструмент, а як гнучкий акустичний звуковий ресурс. Доведено, що творчість «Motion Trio» репрезентує модель акустичного саунд-дизайну як особливого типу ансамблевого мислення. У ній акустичне виконання набуває функцій проєктування звукового середовища, пов’язаних з організацією простору, часу, уваги, образності й драматургічного розвитку. Саме тому «Motion Trio» може бути осмислене як приклад акустичного саунддизайну, реалізованого засобами однорідного акордеонного тріо.