Цивілізаційні вектори аксіологічних змін у сучасному українському суспільстві

Abstract

Актуальність. У дисертаційному дослідженні наголошено, що сучасне українське суспільство переживає одну з найглибших ціннісних трансформацій у своїй новітній історії. Від проголошення незалежності до сьогодення воно перебуває у стані безперервного цивілізаційного самовизначення. Кожна переломна подія, від Помаранчевої революції до повномасштабного вторгнення Росії, загострювала питання про те, які цінності є визначальними для буття українця і спільноти. Попри значний масив наукових розробок з теми, бракує системної соціально-філософської концепції, яка поєднувала б аналіз ціннісної динаміки із цивілізаційними параметрами суспільного розвитку та охоплювала б інституційні вияви аксіологічних змін у праві, освіті, мові, релігії та місцевому самоврядуванні як взаємопов’язаних складників єдиного цивілізаційного процесу. Мета дослідження – здійснити соціально-філософський аналіз цивілізаційних векторів аксіологічних змін у сучасному українському суспільстві, виявити їхню природу, зміст, спрямованість і взаємозв’язок із цивілізаційним вибором України. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять інтегративно-ціннісна парадигма соціально-філософського пізнання, соціально-філософський підхід до цивілізаційного розвитку та принцип єдності теорії і практики. У роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції та дедукції, а також діалектичний, системний, цивілізаційний, феноменологічний і метаантропологічний підходи. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується у таких положеннях: вперше:  розроблено соціально-філософську модель цивілізаційних векторів аксіологічних змін сучасного українського суспільства як цілісного феномену, що охоплює ціннісно-культурний, соціально-інституційний, політико-правовий та економічно-технологічний виміри суспільного розвитку у їхньому взаємозв’язку;  обґрунтовано авторське трактування поняття «цивілізаційний вектор» як соціально-філософської категорії, що метафорично означує спрямованість, рух і цілеспрямованість суспільного розвитку, та здійснено систематизацію ключових цивілізаційних векторів сучасного українського суспільства;  розглянуто аксіологічні зміни в культурі в їхньому діалектичному причинно-наслідковому зв’язку з цивілізаційним вибором суспільства через алгоритм «передумови ↔ зміни ↔ наслідок», що уможливлює виявлення логіки та рушійних сил ціннісних трансформацій. набуло подальшого розвитку:  застосування метаантропологічного підходу до аналізу аксіологічних змін у сучасному українському суспільстві;  положення, що цивілізаційний вибір є не лише геополітичним рішенням, а глибинною переорієнтацією ціннісно-культурної парадигми суспільства;  соціально-філософське осмислення феноменів благодійності, волонтерства, щастя і громадянської ідентичності як маркерів аксіологічних змін в умовах російсько-української війни; 4  розуміння традиції як живого механізму збереження аксіологічного ядра спільноти в умовах модернізації та цивілізаційного вибору; уточнено:  зміст і співвідношення понять «цивілізація», «цивілізаційний розвиток», «цивілізаційний вибір» у контексті соціально-філософського аналізу аксіологічних змін в Україні;  поняття пам’яті, яке в сучасних умовах є підґрунтям нової парадигми соціально-філософських, культурологічних досліджень, що дає змогу по-новому висвітлити взаємопов’язані сфери мистецтва й літератури, політики й соціології, релігії та права. У першому розділі здійснено соціально-філософський аналіз концепту цінності. Доведено, що цінність є онтологічно укоріненим феноменом, який відображає фундаментальні потреби людини і спільноти. Розкрито концепт ціннісного фактору розвитку та його роль у дослідженні сучасного українського суспільства. Показано, що ціннісний фактор є рушійною силою цивілізаційного поступу: через систему цінностей спільнота формує розуміння бажаного майбутнього і здійснює цивілізаційний вибір. Здійснено соціально-філософський аналіз понять «цивілізація», «цивілізаційний розвиток» і «цивілізаційний вибір». Обґрунтовано, що зазначені поняття утворюють концептуальну тріаду, яка описує спрямований рух суспільства до певної моделі буття. Цивілізаційний вибір розглядається не як одномоментна подія, а як тривалий процес ціннісної переорієнтації, закорінений у культурноісторичній традиції народу. Обґрунтовано методологічний інструментарій дослідження. У другому розділі досліджено тенденції цивілізаційного розвитку та аксіологічних змін у сучасному українському суспільстві від проголошення незалежності до сьогодення. Показано, що ціннісні трансформації мають закономірний характер і формуються під впливом міжпоколінних відмінностей, ринкових реформ, революційних подій та воєнного досвіду. Обґрунтовано авторське трактування поняття «цивілізаційний вектор» та здійснено систематизацію ключових цивілізаційних векторів розвитку сучасної України у ціннісно-культурному, соціально-інституційному, політико-правовому та економічно-технологічному вимірах. Встановлено діалектичний взаємозв’язок між аксіологічними змінами у культурі та цивілізаційним вибором суспільства, а також проаналізовано їхні основні інституційні вияви у сфері права, місцевого самоврядування, освіти та мовної ідентичності. У третьому розділі проаналізовано систему цінностей у соціокультурному просторі сучасної України. Розкрито аксіологічні зміни у всіх формах суспільної свідомості – моральній, правовій, релігійній, мистецькій, освітній, науковій, екологічній та економічній. Обґрунтовано культурно-історичну пам’ять як інструментальний механізм трансляції та зміцнення ціннісної системи сучасного українського суспільства. Досліджено трансформацію цінностей у сучасному світі і традицію. Доведено, що традиція є живим механізмом збереження аксіологічного ядра спільноти в умовах модернізації. Наголошено, що входження України у простір загальноєвропейських цінностей відбувається не всупереч національній традиції, а через неї і разом з нею. Практичне значення. Положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальних курсах з філософії, соціальної філософії, аксіології, філософії культури, етики у закладах вищої освіти; у науково-дослідній роботі при вивченні ціннісних трансформацій сучасного українського суспільства; у розробці стратегій гуманітарної та освітньої політики.