Філософський аналіз деструктивної поведінки особистості в умовах інформаційно-цифрового простору

Abstract

В дисертації наголошено, що деструктивна поведінка особистості в умовах інтенсивного впровадження інформаційно-комунікативних технологій набуває нових масштабів і форм прояву. Сучасність пропонує не тільки можливості для розвитку людини, але й створює антропологічні ризики та виклики. Ми є свідками ще більш витончених способів маніпулювання свідомістю, втрати відчуття реальності, індивідуалізації суспільства і поширення самотності, зростання відчуженості, трансформації різних рівнів соціальної системи (освіти, сім’ї, моралі, релігії), а також загроз для існування людської тілесності. Зазначено, що дотепер проблема деструктивної поведінки особистості в умовах інформаційно-цифрового простору не має самостійного філософського статусу. Це змушує уточнити зміст основних понять та виявити їх загальнометодологічні аспекти з точки зору філософсько-антропологічного, соціального та культурологічного потенціалу. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що серед чинників деструктивної поведінки в умовах інформаційно-цифрового простору виявляються такі, для попередження та усунення яких ще не знайдені дієві засоби. Метою дисертаційного дослідження є філософсько-антропологічний аналіз феномену деструктивної поведінки особистості в умовах інформаційноцифрового простору та осмислення філософсько-правових аспектів її профілактики. Для її досягнення вирішено низку завдань: на основі критичного аналізу та узагальнення теорій і концепцій феномену деструктивності минулого й сучасності з’ясовано його природу, смислове наповнення та форми прояву; схарактеризовано специфіку інформаційно-цифрового простору як середовища виникнення нових форм людської деструктивності; обґрунтовано методологічні засади дисертаційного дослідження; проаналізовано основні прояви деструктивної поведінки особистості в інформаційно-цифровому просторі; окреслено філософсько-правові виміри профілактики деструктивної поведінки в умовах сучасних інформаційно-цифрових трансформацій. Методологічну основу становлять принципи об’єктивності, історизму, складності та системності, а також методи аналізу й синтезу. Стрижнем дослідження стали методологічний потенціал філософської антропології, діалектики, феноменології та екзистенційно-гуманістична перспектива. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що деструктивність є фундаментальним екзистенційно-антропологічним феноменом, притаманним людській природі. Визначено, що деструктивна поведінка виникає внаслідок внутрішньої суперечності людської свободи, екзистенційної тривоги, втрати смислових орієнтирів та відчуження. Доведено, що інформаційно-цифровий простір перестав бути лише інструментальним засобом комунікації, трансформувавшись у специфічну онтологічну реальність, в якій формується новий тип суб’єктивності – homo digitalis, чиє буття є екзистенційно «оголеним», вразливим і відкритим до зовнішніх впливів. З’ясовано, що цифровізація трансформує традиційні форми агресії та породжує нові. Ключовим чинником стає розрив між дією та відповідальністю, зумовлений анонімністю, дистанційністю та відсутністю тілесної присутності Іншого. На основі аналізу конкретних феноменів (кібербулінг, інтернет-залежність, цифровий нарцисизм) показано, що вони є не просто поведінковими розладами, а формами хибної екзистенційної адаптації. Виявлено, що причиною поширення деструктивних практик є не тільки маніпулятивний характер технологій чи індивідуальні особливості, а й духовна криза соціальної системи в цілому. Наголошено, що правове регулювання є необхідним, але структурно недостатнім механізмом профілактики деструктивної поведінки. Обґрунтовано, що освітнє середовище має подвійну природу щодо деструктивності: воно здатне як пом’якшувати її прояви, так і провокувати їх. Технократизація навчального процесу, стандартизація та витіснення філософської складової породжують різні форми відчуження – відтворюючи ті самі деструктивні тенденції, з якими покликані боротися. Показано, що освіта – це не просто «щеплення» від деструкції, а створення «імунітету» через плекання цілісної, свобідної та відповідальної особистості, здатної протистояти викликам часу. Акцентовано увагу на духовних основах сім’ї, які допомагають у майбутньому протистояти очікуваним і неочікуваним впливам інформаційно-цифрового простору та стримувати потяги до насильства й агресії. Саме в просторі сімейної любові, довіри та прийняття формується цілісність людської душі та здатність до розрізнення добра і зла. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання в освітньо-виховній діяльності, а також у розробці профілактичних і просвітницьких програм, спрямованих на зниження проявів деструктивної поведінки в інформаційно-цифровому просторі. Висновки дисертації можуть бути застосовані у роботі педагогів, психологів і соціальних працівників для аналізу та попередження таких соціально значущих явищ, як кібербулінг, цифрова залежність і деформація саморепрезентації особистості, а також у формуванні гуманістично орієнтованої цифрової культури та відповідального відношення до себе та інших.