Унійні договори XIV – XVI ст. між Королівством Польським та Великим Князівством Литовським у працях польських істориків кінця ХІХ ст. – 1939 року.

Abstract

У дисертаційному дослідженні вперше комплексно вивчено зображення історії польсько-литовського унійного процесу від Кревської унії 1385 р. до Люблінської унії 1569 р. у працях польських істориків, що працювали у період з кінця ХІХ ст. й до початку Другої світової війни. Дисертантом зроблено наголос на вивченні впливів історіографічних теорій та політичних ідеологій на зображення дослідниками означеної історичної проблематики. Перший розділ «Історіографія, джерела та методологічна база дослідження» присвячений характеристиці комплексу джерельних та історіографічних матеріалів, що слугували основою для проведення дисертаційного дослідження. Висвітлено особливості принципів та методів наукового дослідження, які застосовувались при виконанні даної роботи й дозволили виконати поставлені перед нею завдання. Розділі 1.1. «Історіографія проблеми» містить аналіз комплексу історіографічних матеріалів, що відображають різні сторони розвитку польських історичних студій з кінця ХІХ ст. й до початку Другої світової війни у 1939 р., впливи, які чини на нього суспільно-політичні процеси, особливості національного та культурного життя, особливості інтелектуального дискурсу епохи. Особливу увагу зосереджено на працях, у яких як досліджувалось загальні тенденції розвитку польської історичної науки, так і тим, що звертались до вивчення біографій окремих польських науковців. Охарактеризовано дослідження діяльності історичних шкіл та наукових осередків, що дозволяють прослідкувати певні тенденції у підходах різних інтелектуальних середовищ у вивченні історичної проблематики. Проаналізовано праці, у яких 3 відображено суспільно-політичні, культурні та національні процеси кінця ХІХ – першої половини ХХ ст., що дозволяють краще зрозуміти обставини у яких розвивалася польська історична думка і які впливали на особливості інтерпретації дослідниками історичного матеріалу. Розглянутий історіографічний матеріал вказує на наявність прогалини у наукових студіях, пов’язаної із відсутністю комплексного спеціального дослідження образу польсько-литовської унії XIV – XVI ст. у польській історичній науці кінця ХІХ ст. – 1939 рр. У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» розглянуто та проаналізовано комплекс історіографічних джерел, на яких базується дане дисертаційне дослідження. Проведено класифікацію джерел за принципом їх приналежності до архівних матеріалів або опублікованих праць. Висвітлено проблему цінності зібрань матеріалів конкретних архівних установ України та Польщі для дослідження проблем відображення історії унійного процесу у польській історіографії та самого розвитку польської історичної науки з кінця ХІХ ст. й до 1939 р. Змальовано особливості джерел із зазначеної проблематики, що знаходяться у колекціях Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Архіву Ягеллонського університету у м. Кракові, відділі рукописів Бібліотеки Ягеллонського університету у м. Кракові, Бібліотеки Польської Академії Вмінь у м. Кракові, Архіву нових актів у м. Варшаві. При висвітленні специфіки опублікованих досліджень було охарактеризовано ряд найважливіших праць, що відображають бачення польськими вченими проблем історії польсько-литовських відносин, обставин укладення конкретних унійних договорів, їх особливостей та наслідків. Визначено їх цінність для простеження специфіки підходів вчених до історичного матеріалу, впливи даних праць на формування польської історичної свідомості та бачення загалом польського народу подій пов’язаних із певними унійними договорами. Окремо увагу зосереджено на висвітленні особливостей особистого та професійного життєвого шляху авторів даних праць, що впливали на специфіку їх візій минулого, яка у свою чергу відобразилась у їх наукових працях. 4 Підрозділ 1.3. «Методологія дослідження» присвячений розгляду базових наукових принципів та методів, що застосовувались при роботі над даним дослідженням. Визначено цінність ряду конкретних принципів та методів задля досягнення поставленої мети та виконання завдан дисертаційного дослідженняь. Висвітлено специфіку використання означених методологічних засад у ході історіографічних студій над працями польських науковців та у вивченні їх візій минулого. Охарактеризовано загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму, системності, всебічності та ін., загальнонаукові методи аналізу та синтезу, дедукції й індукції. Обґрунтовано використання спеціально-історичних методів дослідження, таких як історико-біографічного, історико-генетичного, історико-типологічного та ін., а також ряду методів юридичної науки, що використовувались при аналізі специфіки вивчення польськими дослідниками юридичних основ польськолитовської унії. Другий розділ «Історіографічні підходи польських істориків до вивчення Кревської унії» присвячений аналізу інтерпретацій польськими вченими подій пов’язаних з укладення договору у Креві в 1835 р., що започаткував історію унійного зв’язку між Королівством Польським й Великим князівством Литовським та існування самої польсько-литовської держави. У підрозділі «Генеза унії 1385 р.» розглядається бачення польськими дослідниками причин та обставин, що призвели до укладення першого польськолитовського унійного договору, зовнішньо- та внутрішньополітичних умов, на тлі яких було укладено Кревську унію. Висвітлено погляди польських вчених на існування спільних для Польща та Литви загроз із боку Тевтонського ордену та обґрунтування істориками гіпотетичної загрози для литовців із сторони руського населення Великого князівства Литовського. Аналізується визначення дослідниками ролі особистості великого князя Ягайла та ряду інших польських та литовських політичних діячів у процесі, що призвів до укладення унії. Розглянуто звернення науковців до проблеми пошуку творців та ініціаторів ідеї укладення польськолитовського союзу. Вивчається зображення у польській історіографії процесу 5 переговорів між сторонами та подолання різноманітних перешкод, що стояли на шляху до унії 1385 р. Підрозділ 2.2. «Кревський Акт та його юридичні основи» присвячений аналізу подій, що супроводжували остаточне укладення Кревського договору та утвердження Ягайла на польському престолі. Розглянуто висвітлення в працях польських істориків ряду подій, що становили своєрідні етапи з моменту підписання договору в Креві до остаточного утвердження нового монарха на троні у Кракові, зокрема з’їзду польського дворянства у Любліні. Висвітлено бачення дослідниками ролі королеви Ядвіги у цих поліях та прославлення її жертовності заради блага вітчизни та християнства. Показано специфіку підходів вчених до аналізу пунктів кревських домовленостей. Особливий наголос зроблено на вивчення інтерпретацій польськими науковцями юридичної сутності умов на яких відбувалося об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського, аналізу термінів incorporare та applicare, що використовувалися в унійних договорах для означення особливостей приєднання Литви до Польщі. Вивчено зображення у польській історіографії процесу християнізації Литви та утвердження католицької церкви на теренах Великого князівства Литовського, ролі у цих подіях короля Владислава Ягайла й зображення його як «апостола литовців». Звернено увагу на визначення рядом вчених часткового характеру кревських домовленостей та неоднозначності у їх інтерпретаціях сучасниками. У підрозділі 2.3. «Наслідки Кревської унії» розглянуто оцінки польськими науковцями впливу домовленостей 1385 р. та об’єднання Польщі й Литви на долю поляків та інших народів Східної та Центральної Європи. Вивчено інтерпретації дослідниками впливу Кревської унії на етнічні процеси на землях Великого князівства Литовського. Звернено увагу на цивілізаційні фактори, на які робили наголос ряд польських істориків – «порятунку» литовців від експансії руської культури та традицій суспільного устрою, долучення їх до Західної цивілізації. Проаналізовано оцінки зовнішньополітичних наслідків унії як у відносинах з Тевтонським орденом та іншими сусідами, так і в практиці творення великих багатоетнічних держав мирним шляхом. Висвітлено специфіку прославлення рядом 6 дослідників Кревської унії та ролі у цих подіях Польщі, а саме зображення її місії на сході Європи у поширенны цивілізаційних здобутків Заходу та обороні перед азіатською експансією. Визначено особливості звернення польських науковців й до негативної сторони унійного зв’язку, зокрема оцінок зміни вектора розвитку Польщі із західного на східний. Третій розділ дисертаційного дослідження «Унійні договори XV – першої половини XVI століть у візіях польських науковців» зосереджується на зображенні підходів польських вчених до вивчення розвитку унійного процесу між польською та литовсько-руською державами у проміжку між укладенням Кревського та Люблінського договорів. У підрозділі 3.1. «Унійні договори першої половини XV ст.» розглянуто особливості вивчення польськими істориками Віленсько-Радомських домовленостей 1401 р., Городельської унії 1413 р. та Гродненського унійного договору 1432 р. Вивчено специфіку підходів науковців до інтерпретації еволюції зовнішньо- та внутрішньополітичних умов у яких розвивався польсько-литовський унійний зв’язок, їх вплив на трансформацію умов об’єднання польської та литовсько-руської держав. Досліджено обґрунтування вченими причин відходу від інкорпорації Великого князівства Литовського, повернення до його суверенного існування та перехід на рівень рівноправних союзних відносин між Польщею та Литвою. Звернено увагу на розвиток наукового дискурсу довкола проблеми приєднання литовського боярства до польських шляхетських гербів та надання їм нових привілегій та прав. Розглянуто специфіку інтерпретацій Городельської унії, як своєрідної «унії між народами», та її прославлення, як прикладу братання литовців та поляків. Проаналізовано підходи істориків до визначення ролі у зазначених подіях монархів Владислава Ягайла, Вітовта, Сигізмунда Кейстутовича та інших. Підрозділ 3.2. «Особливості унійних процесів середини XV – початку XVI ст.» присвячений висвітленню у польській історіографії кінця ХІХ ст. й до 1939 р. розвитку унійного процесу за панування Казимира IV Ягеллончика та його наступників. Проаналізовано різноплановість оцінок польсько-литовських домовленостей від 1447 й до 1501 р., як таких, що сприяли зближенню між обома 7 народами та поглиблювали їх зв’язок й до їх інтерпретацій як процесу поступового переходу відносин у форму звичайного союзу між незалежними державами. Змальовано особливості зображення умов договорів 1447 та 1499 рр., МельницькоПйотрковської унії 1501 р. Розглянуто дискусії вчених довкола впливів на унійні процеси подій зовнішньополітичного життя та трансформації суспільно-політичних відносин у польсько-литовській державі, зокрема розширення прав шляхти. Визначено специфіку підходів дослідників по вивченню протиборства польських та литовських політичних еліт довкола умов унійного зв’язку. Останній, четвертий, розділ дисертаційної роботи «Історія Люблінської унії в історіографічному дискурсі кінця ХІХ ст. – 1939 р.» зосереджений на вивченні специфіки зображення подій пов’язаних із остаточним врегулюванням польськолитовського унійного зв’язку здійсненого Люблінською унією 1569 р. та її оцінок у польській історіографії. У підрозділі 4.1. «Причини унії» розглянуто підходи науковців до аналізу причин та обставин, які спонукали політиків середини XVI ст. укласти новий унійний договір. Визначено роль, яку дослідники відводили у цих процесах подіям московськолитовської війни, фактору можливого вигасання правлячої династії Ягеллонів, боротьби польської та литовської шляхти за свої права й поглиблення реформ державного управління. Охарактеризовано підходи істориків до оцінки ролі короля Сигізмунда ІІ Августа у праці над випрацюванням проєкту нового унійного договору. Змальовано дискусії польських науковців довкола проблеми протидії литовськоруської аристократії можливому поглибленню унійного зв’язку між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, вивчено особливості інтерпретацій істориками такої позиції магнатів. Підрозділ 4.2. «Укладення Люблінської унії та її правові підстави» присвячений висвітленню польськими істориками подій пов’язаних із Люблінським сеймом 1569р. Звернено увагу на оцінки вченими різноманітних проєктів унійного договору, дискусій та боротьби довкола його умов. Висвітлюється змалювання в історіографії ролі у цих подіях різноманітних магнатських родів Великого князівства Литовського та їх представників, мотивації їх вчинків. Визначено місце, яке дослідники відводили 8 королю Сигізмунду ІІ Августу у подіях 1569 р. Особливий наголос зроблено на специфіці висвітлення польськими науковцями процесу приєднання до Королівства Польського українських земель та умов, на яких воно відбувалося. Звернено увагу на зображення ставлення українського населення до цих подій. Змальовано характеристики істориками умов остаточного унійного договору 1569 р. Третій підрозділ «Наслідки Люблінської унії» присвячений змалюванню тенденцій в оцінках польськими істориками впливу подій 1569 р. на долю населення Речі Посполитої та цілого Центрально- та Східноєвропейського регіону. Визначено особливості глорифікації багатьма вченими Люблінської унії та польських політичних еліт, що були її творцями. Проаналізовано взаємовпливи історіографічного образу Люблінської унії із ідеями кінця ХІХ та першої половини ХХ ст. про цивілізаційну місію Польщі на сході Європи, її жертовної праці на благоцих теренів, а отже й особливих прав у регіону між Балтійським та Чорним морями. Охарактеризовано особливості оцінок наслідків Люблінської унії представниками різних наукових шкіл та симпатиками певних історіографічних ідей, обумовлення інтерпретацій подій відносно симпатій дослідників до тих чи інших політичних таборів із їх специфічною ідеологією. Означено місце в історіографії критичних оцінок Люблінської унії для долі польського народу й руйнівних для існування польської державності наслідків звернення політики на схід. Звернено увагу на розвиток дискусії довкола оцінок Люблінської унії польськими істориками кінця ХІХ ст. – 1939 р. з іноземною, зокрема українською історіографією, а також їх переосмислення наступними поколіннями дослідників. Таким чином, у дисертаційному дослідженні проаналізовано особливості інтерпретацій польськими науковцями, що працювали у період з кінця ХІХ ст. й до початку Другої світової війни історії польсько-литовської унії від часів укладення Кревського договору 1385 р. й до Люблінської унії 1569 р., визначено місце даних проблем у польських історичних дослідженнях. Вивчено специфіку підходів науковців до розгляду зазначеної проблематики відповідно їх приналежності до різних історичних шкіл, прихильності до певних історіографічних концепцій та симпатії до тих чи інших політичних ідей.