Українська держава в зовнішньополітичних доктринах праворадикальних партій Центрально-Східної Європи (2014– 2022)

Abstract

У дисертаційній роботі узагальнено сучасні наукові підходи до вивчення ставлення праворадикальних партій країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) до Української держави у роки російсько-української війни. Проаналізовано основні концептуальні моделі інтерпретації правого радикалізму, запропоновані українською та західною історико-політологічною думкою. Досліджено еволюцію праворадикальних рухів у постсоціалістичних державах крізь призму трансформацій політичних режимів, партійних систем. Розглянуто соціальноекономічні, культурні та історико-політичні чинники, що сприяли інституціоналізації праворадикальних партій у зазначеному регіоні. Узагальнено досвід їхнього функціонування в умовах демократичної конкуренції та політичної маргіналізації. Проаналізовано програмні документи, публічну риторику та електоральні стратегії праворадикальних сил, що стосуються Української держави. Констатовано наявність спільних рис у діяльності праворадикальних партій попри національні відмінності. Розглянуто вплив євроінтеграційних процесів і наднаціональних інституцій на ідеологічні трансформації праворадикальних рухів у питанні ставлення до Української держави. Проаналізовано роль міграційного чинника та питань безпеки у формуванні їхнього політичного порядку денного. Досліджено взаємодію праворадикальних партій з іншими політичними силами кожної з держав Центарльно-Східної Європи. Показано значення медійного простору у поширенні праворадикальної ідеології, доведено актуальність комплексного порівняльного підходу до вивчення цього феномену. Уперше в українській історіографії: комплексно проаналізовано зовнішньополітичні доктрини праворадикальних партій Центрально-Східної Європи крізь призму «українського питання», російсько-української війни; виявлено і типологізовано наративи щодо України, які формували праворадикальні партії країн ЦСЄ у своїх програмах, маніфестах, заявах і виборчих кампаніях; окреслено динаміку ставлення праворадикалів ЦСЄ до України, з урахуванням ключових зовнішньополітичних подій – анексії Криму, війни на Донбасі, підписання Угоди про асоціацію з ЄС; проведено порівняльний аналіз риторики праворадикальних партій щодо України та Росії у семи країнах ЦСЄ – Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині; оцінено вплив праворадикальних сил на ухвалення зовнішньополітичних рішень урядами країн регіону, включно з позиціями щодо санкцій проти Російської Федерації (РФ), підтримки України, відносин із НАТО; досліджено канали поширення проросійських меседжів через праворадикальні партії ЦСЄ, а також форми залучення їх до російських інформаційно-пропагандистських кампаній; введено до наукового обігу корпус оригінальних джерел, зокрема партійних програм, виступів у національних парламентах і Європарламенті, інтерв’ю лідерів, партійних декларацій. Досліджено вплив російсько-української війни на трансформацію зовнішньополітичних пріоритетів праворадикальних партій країн ЦентральноСхідної Європи. Розглянуто європейську кризу безпеки як системний чинник перегляду традиційних геополітичних орієнтацій праворадикального спектра. Проаналізовано зміну ставлення праворадикальних партій до Російської Федерації, досліджено роль євроатлантичної інтеграції у формуванні їхньої зовнішньополітичної риторики. Встановлено зв’язок між внутрішньополітичними процесами та корекцією зовнішньополітичних позицій праворадикальних партій регіону. Констатовано зростання значення безпекової проблематики у програмних документах і публічних заявах цих політичних сил. Розглянуто вплив електоральної конкуренції на адаптацію зовнішньополітичних наративів правого радикалізму, а також проаналізовано співвідношення ідеологічної послідовності та політичного прагматизму у зовнішній політиці. Досліджено особливості їхньої позиції щодо війни в Україні в різних національних контекстах. Показано, що російсько-українська війна стала каталізатором ідеологічної диференціації праворадикального табору. Доведено, що зовнішньополітичні орієнтації праворадикальних партій зазнають динамічних змін під впливом кризових явищ. Встановлено необхідність комплексного аналізу поєднання зовнішніх і внутрішніх чинників. Проаналізовано теоретичні засади конструювання образу України та українців у партійній ідеології та політичній риториці праворадикальних партій країн Центрально-Східної Європи (досліджено специфіку формування уявлень про Україну в дискурсі праворадикальних партій Центрально-Східної Європи). Розглянуто вплив історичної пам’яті, національних міфів і колективних травм на образотворення України у зовнішньополітичних наративах. Проаналізовано програмні документи праворадикальних партій з метою виявлення домінантних інтерпретацій ролі України в європейській політиці. Досліджено публічні виступи та медійну риторику лідерів праворадикальних сил. Встановлено зв’язок між ідеологічними засадами правого радикалізму та способом репрезентації України як міжнародного актора. Констатовано, що образ України формується під впливом поточних безпекових викликів і геополітичних змін. Розглянуто роль російсько-української війни у трансформації зовнішньополітичних уявлень праворадикалів. Проаналізовано співвідношення негативних, нейтральних і інструменталізованих образів України у праворадикальному дискурсі, досліджено використання української тематики у внутрішньополітичній боротьбі праворадикальних партій. Показано значення європейської кризи безпеки для переосмислення міжнародної позиції України. Доведено, що образ України нерідко слугував маркером ставлення праворадикалів до ЄС і НАТО. Встановлено необхідність комплексного дискурсивного аналізу зовнішньополітичних наративів. Досліджено еволюцію ставлення праворадикальних сил до ключових подій російсько-українського протистояння. Розглянуто вплив анексії Криму на формування їхніх зовнішньополітичних наративів. Проаналізовано позиції праворадикальних партій щодо війни на Донбасі у контексті регіональної безпеки. Досліджено ставлення цих політичних сил до санкційної політики ЄС, США проти Російської Федерації. Встановлено зв’язок між ідеологічними засадами правого радикалізму та оцінкою міжнародно-правових аспектів конфлікту. Розглянуто позиції праворадикалів щодо перспектив членства України в Європейському Союзі, проаналізовано їхнє ставлення до інтеграції України в НАТО як елементу європейської системи безпеки. Досліджено вплив внутрішньополітичних чинників на формування зазначених позицій. Показано роль історичної пам’яті та національних інтересів у трактуванні українського питання. Доведено, що праворадикальні партії по-різному інтерпретують відповідальність Росії за агресію проти України. Проаналізовано роль медіа як ключового інструменту впливу праворадикальних політичних партій на формування громадської думки, досліджено специфіку дискурсивних стратегій у країнах Центрально-Східної Європи. Розглянуто ідеологічні засади, що визначають характер їхньої комунікації щодо зовнішньополітичних питань. Проаналізовано використання символів, метафор і наративів у риториці праворадикалів щодо України. Досліджено пропагандистські механізми спрощення складних міжнародних процесів у масовій комунікації, встановлено взаємозв’язок між партійною ідеологією та медійними стратегіями впливу на електорат. Констатовано зростання значення цифрових платформ і соціальних мереж у поширенні праворадикальних наративів, розглянуто роль альтернативних і маргінальних медіа у трансляції образів України. Проаналізовано вплив російсько-української війни на інтенсифікацію інформаційних кампаній праворадикального спрямування. Досліджено використання теми України у внутрішньополітичній боротьбі та мобілізації протестного електорату, а також показано значення дезінформації та напівправдивих повідомлень у формуванні упереджених уявлень. Доведено, що праворадикальні партії активно адаптували свої комунікативні стратегії до національних інформаційних контекстів. У дисертації розглянуто теоретичні моделі взаємодії між урядовими інституціями та опозиційними політичними силами. Досліджено специфіку впливу праворадикальних партій на ухвалення зовнішньополітичних рішень у країнах Центрально-Східної Європи. Розглянуто роль коаліційної політики у трансляції праворадикальних позицій на урядовий рівень. Проаналізовано інституційні механізми парламентського впливу праворадикальних сил. Досліджено участь праворадикалів у формуванні публічного порядку денного щодо України. Встановлено зв’язок між електоральною підтримкою праворадикальних партій та корекцією урядових зовнішньополітичних курсів. Констатовано, що питання України стало чутливим індикатором внутрішньополітичного балансу, розглянуто вплив російсько-української війни на зростання політичної ваги безпекової проблематики. Проаналізовано взаємодію праворадикальних сил із традиційними партіями щодо українського питання. Досліджено непрямі канали впливу, зокрема через медіа та громадську думку, показано значення парламентських дебатів і резолюцій у формуванні позицій щодо України. Доведено необхідність диференційованого підходу до оцінки впливу праворадикалів у різних країнах регіону. Встановлено, що ступінь їхнього впливу залежить від політичної конфігурації влади. Узагальнено наукові підходи до аналізу транснаціональних політичних зв’язків праворадикальних партій держав центрально-Східної Європи. Проаналізовано концепції політичних мереж і неформальних взаємодій у сучасній міжнародній політиці. Досліджено специфіку контактів праворадикальних партій Центрально-Східної Європи з проросійськими політичними силами. Розглянуто роль неурядових організацій як каналів ідеологічного та комунікаційного впливу. Досліджено спільні ідеологічні наративи, що слугують підґрунтям для взаємодії. Встановлено значення антизахідної та євроскептичної риторики у формуванні цих зв’язків. Констатовано використання тематики «традиційних цінностей» як спільного дискурсивного поля. Розглянуто участь представників праворадикальних партій у міжнародних форумах і неформальних заходах проросійського спрямування, проаналізовано роль медійних і експертних платформ у підтримці відповідних контактів. Досліджено фінансові, інформаційні та організаційні аспекти взаємодії. Показано вплив російсько-української війни на інтенсифікацію або трансформацію цих зв’язків. Доведено необхідність критичного підходу до оцінки публічних і латентних форм співпраці. Встановлено значні міжкраїнні відмінності у характері контактів.