Пізнавально-виховне значення трактування психологічних типів в українській літературі 1920-х років (на прикладі Миколи Хвильового)

Abstract

Одним з основних мистецьких завдань Микола Хвильовий вважав завдання «розкрити природу типа». Типовизначальні прикмети Микола Хвильовий вбачав у інтелектуальному ядрі особистості – в смаках, ідеях, певному культурно-історичному розумінні дійсності. Мислительська активність є для М. Хвильового основною формою активності. Вона цікавить письменника не стільки процесуально, скільки результативно – відкристалізованими поглядами, духовними світоорієнтирами, ідейними здобутками. Психологічно суголосні типовияви він добачав і в історичній ретроспективі. Але постійним його прагненням було розгледіти бодай елементи, симптоми типоутворів у сучасниках.