Діалектика: принцип всезагального зв’язку

Abstract

Мета роботи. У статті окреслюється той вимір теоретичної діалектики, що стосується змісту одно-го з провідних її принципів – принципу всезагального зв’язку. Потрібно якісно актуалізувати поняття «всезагальний зв’язок», позбавляючи його нашарувань «діаматівського» тлу-мачення. Методологія. Засобами реалізації поставленої мети постає активація діалектичного поняття «всезагального» та залучення концепту «всеєдність», саме через який мож-на адекватно розкрити діалектичний принцип всезагально-го зв’язку. Останній рішуче протистоїть номіналістичному тлумаченню сущого, за якого окремість (одиничне) так чи інакше ізолюється від необхідних зв’язків у складі певних цілісностей. У статті залучені цікаві й змістовні міркування Ніколая Кузанського та Володимира Соловйова. Наукова новизна. Адекватне розуміння всеєдності як такої уможливлює розуміння способу взаємозв’язків кожного «щось» у складі сущого, тим самим орієнтуючи мислення на охоплення таких зв’язків, на бачення і вбачання присутності в одному всього іншого. Останнє передбачає теоретично адекватне розуміння категорії «ідеальне», адже одне присутнє в іншому, врешті-решт – усе присутнє в кожному саме ідеальним чином, а не речово-матеріальним. Тим самим стаття здатна повернути увагу академічної філософської спільноти до традицій високої діалектики, яка постає всезагальним методом мислення реальностей людського буття. Висновки.Розкриття принципу все-зального зв’язку через концепт «всеєдність» здатне істотним чином долати «діаматівський» позитивістський спадок і орієнтувати теоретичне мислення на занурення у справжній контекст того, з чим має справу висока діалектика