The Artillery Officers' Role in the Ukrainian Armies Formation at the Outbreak of the Ukrainian Revolution of 1917 - 1921

Abstract

Мета дослідження: проаналізувати роль старшин-артилеристів у формуванні артилерії армій УНР (з 1917 р.) та ЗУНР (з 1918 р.) на початку Української революції 1917 – 1921 рр. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності, історизму, а також використанні методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна полягає у тому, що, незважаючи на наявність в історіографії Української революції 1917 – 1921 рр. низки досліджень офіцерського корпусу, досі не було комплексно з’ясовано роль старшин-артилеристів у формуванні артилерії армій УНР/ЗУНР. На основі офіційних та неофіційних документів, а також спогадів військових і громадсько-політичних діячів доби УНР/ЗУНР проаналізовано ефективність діяльності старшин-артилеристів та їх вплив на бойову готовність артилерійських частин, що є одним із визначальних факторів боєздатності збройних сил загалом. Висновки. Внаслідок розвалу Російської і Австро-Угорської імперій в українського народу з’явилась можливість збудувати незалежну державу, однак досягти цієї мети було неможливо без боєздатної армії. Важливу роль у формуванні перших військових частин українського війська відіграли офіцери, які стали двигуном процесу українізації корпусів, бригад і полків колишніх імперій (улітку-восени 1917 р. українізація 17 легких гарматних бригад та 102-х батарей російської армії, з листопада 1918 р. українізація 33-го гарматного полку армії Австро-Угорської імперії). З ініціативи старшин-артилеристів почали формуватися перші українські гарматні дивізіони та батареї (1 січня 1918 р. з ініціативи О. Алмазова було сформовано кінно-гарматний дивізіон, в січні 1918 р. під керівництвом К. Смовського – гарматну батарею Гайдамацького коша Слобідської України, на початку січня 1918 р. – окрему гарматну батарею в Галицько-Буковинському курені Р. Дашкевича, протягом грудня 1918 р. з ініціативи С. Лещія та інших старшин утворено гарматні кошів в Коломиї, Станислові, Стрию, Самборі, Чорткові, Тернополі і Золочеві), про що свідчать спогади безпосередніх учасників подій. Серед численного корпусу офіцерів українського війська, старшини-артилеристи були одними із найактивніших та доклали багато зусиль для формування артилерії армій УНР (з 1917 р.) та ЗУНР (з 1918 р.). Попри певні труднощі, зумовлені зовнішньою військовою загрозою та внутрішньополітичними суперечностями, процес формування війська відбувся та відіграв важливу роль у становленні української державності в період Української революції 1917 – 1921 рр.