Ukrainian-Polish Intercultural Communication in the Border Areas (the end of the 20th - the beginning of the 21st century)

Abstract

Інтеграційні процеси початку ХХІ ст. спричинили нову конфігурацію міжнаціональних відносин на східних кордонах Європейського союзу. Особливо це проявилося на українсько-польському пограниччі, визначеному кордоном, сформованим після Другої світової війни. Метою пропонованої статті є наукова інтерпретація активних форм українсько-польської міжкультурної взаємодії, вираженої релігійно-конфесійним та комеморативним чинниками, а також аналіз феномену транскордонного співжиття в умовах євроінтеграційних процесів кінця ХХ – початку ХХІ ст. Методологія дослідження охоплює широкий спектр міждисциплінарних наукових підходів, розроблених етнологією та культурною антропологією. Наукове осмислення українсько-польських відносин в категоріях Свій – Чужий – Інший та інтерпретація польового матеріалу за типологією студій пам’яті – індивідуальнакомунікативна-культурна – дала змогу максимально об’єктивно простежити особливості самоідентифікації мешканців українсько-польського пограниччя, визначити вплив релігійноконфесійного та пам’яттєвого факторів на українсько-польську міжкультурну взаємодію на пограниччі на зламі століть. Наукова новизна роботи полягає у виявленні типових механізмів міжкультурної та міждержавної українсько-польської інтеракції, визначенні ролі історичних стереотипів як консолідаційного потенціалу для (не)збереження спільної історичної спадщини й побудови українсько-польських відносин у традиції європейських ціннісних орієнтирів. Висновки. Сучасне українсько-польське пограниччя виражає суспільно-культурний феномен, заснований на спільному історичному досвіді, колективній пам’яті, негативних / позитивних стереотипах. Конфліктний потенціал українсько-польських суспільних відносин був виражений конфліктами довкола греко-католицької катедри в Перемишлі та Цвинтаря Орлят у Львові як наслідків радянського замовчування історичної пам’яті, культивуванням негативних стереотипів, незрілості еліт. Позитивний вимір характеризував інституційну діяльність, спрямовану на збереження культурної спадщини через українсько-польські видавничо-виставкові та реставраційні проєкти, міжкультурний діалог