Ukrainian Humanitarians ies in the Second Polish Republic: Participation in Foreign Scientific Cooperation

Abstract

Мета дослідження полягає у спробі комплексного аналізу шляхів реалізації українськими гуманітаріями Другої Речі Посполитої закордонної наукової співпраці. Методологічне підґрунтя роботи становить міждисциплінарний підхід. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі, виходячи з принципів об’єктивності та історизму. У дослідженні було також використано методи періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у спробі цілісної реконструкції участі українських гуманітаріїв Другої Речі Посполитої в закордонній науковій співпраці. Висновки. У підсумку відзначено, що подекуди за підтримки і в співпраці з польською владою, але частіше всупереч її національнокультурній політиці українські гуманітарії у міжвоєнній Польщі загалом добре адаптувалися до непростих реалій. Реагуючи на суспільно-політичні та культурні виклики, вони успішно намагалися зберегти закладені у попередні часи традиції закордонної співпраці, а також, незважаючи на хронічне фінансове зубожіння, гідно представляли українську науку на міжнародній арені. Доведено, що найбільш активними у закордонній співпраці були співробітники Наукового товариства імені Шевченка та Українського наукового інституту у Варшаві. Наголошено, що особливо важливою з іміджевого погляду налагоджена закордонна співпраця стала в останнє передвоєнне десятиліття, коли підрадянська українська соціогуманітаристика зазнала кількох руйнівних хвиль репресій. Підсумовано, що в умовах бездержавності розгорнута українськими гуманітаріями в міжвоєнній Польщі міжнародна наукова діяльність набула важливих рис культурної дипломатії, спрямованої на утвердження політичної суб’єктності українців