Publication of documentary sources in Ukraine in the era of independence

Abstract

Метою статті є узагальнення досвіду незалежної України щодо видання збірників історичних документів за основними напрямами та періодами. Методологія дослідження ґрунтується на стратегіях порівняння, типології, принципах історизму. В основу логіки викладу матеріалу покладено проблемно-історичний принцип, що дає змогу в хронологічній послідовності розкрити основні теми і напрями опублікованих збірників документів з історії України. Наукова новизна. У статті висвітлено археографічну видавничу діяльність за 30 років незалежності нашої держави. Акцентовано увагу на спільних виданнях архівів із академічними установами і вишами, регіональними центрами, громадськими організаціями, зарубіжними інституціями та дослідниками. Показується, що обсяг документальних матеріалів, виданих під час незалежності України, досить об’ємний і створив в інформаційному просторі України тематичні блоки з дуже широкою хронологією. Автори виділяють два головні періоди: 1990- ті та 2000-ні рр., які відрізняються своїми тематичними напрями, акцентами та підходами до висвітлення історичних проблем, залученням до публікацій центральних, регіональних, зарубіжних наукових і громадських центрів, застосуванням сучасних інформаційних технологій. Висновки. Історики й архівісти загалом справляються із завданням показу об’єктивної картини історичних подій, проте актуальними залишаються питання методологічного плану, кваліфікованого використання новітніх інформаційних технологій, нових типів джерел. Варто оперативніше відповідати назрілим інформаційним запитам населення, темам, які активно обговорюються, у тому числі в світі, та особливо насичені кліше, міфами, і де є наявним зовнішній щодо України інформаційний вплив. Це буде збільшувати присутність українського археографічного продукту в національному та глобальному інформаційному просторі.