Natural and physical sciences at Lviv University in the second half of the XIXth - beginning of the XXth century: structural and personnel transformation

Abstract

Мета дослідження – реконструювати мережу наукових підрозділів природничого й технічного спрямування в Цісарсько-королівському університеті імені цісаря Франца І у Львові впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ століть та охарактеризувати структурні й кадрові трансформації, які відбувалися з ними. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму, застосуванні загальнонаукових та спеціально-наукових методів, зокрема, порівняльно-історичного методу, скрупульозному аналізі тогочасних статистично-інформаційних видань Львівського університету. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській та зарубіжній історіографії узагальнено відомості про наукові підрозділи природничого й технічного спрямування Львівського університету австрійського періоду (в публікаціях попередників наголос зроблено на кафедрах), укладено чітку схему (за науковими напрямами) їхніх реорганізацій, відображену в структурних змінах, змінах назв, керівництва тощо. Представленні в публікації фактичний матеріал і висновкові твердження матимуть важливе значення для дослідження історії науки в Галичині, стануть своєрідною матрицею для подальших студійу цій ділянці історичного краєзнавства. Висновки. Після революції 1848 – 1849 рр. в Австрійській монархії, що вплинула й на діяльність Львівського університету, розпочалося його реформування. Воно заторкнуло й наукову сферу, відбуваючись в контексті тогочасного розвитку наук (від кінця 1850-х років – під впливом позитивізму). Від середини ХІХ ст. в університеті розпочали розбудовувати мережу підрозділів, відомих під збірним терміном “наукові інститути” (до них належали структурні одиниці різних напрямів – технічного, природничого, гуманітарного, а також Бібліотека). В рамках природничої сфери, це були, зокрема, кабінети, збірки, музеї, лабораторії, заклади, власне інститути, клініки та амбулаторії, семінари тощо, а також Ботанічний сад. У більшості публікацій (починаючи від кінця ХІХ ст.) зазначені підрозділи або взагалі не згадають, або ж дослідники ототожнюють їх з кафедрами, розглядають як їхню частину. Такий підхід спричинився до того, що дуже часто спостерігаємо недостаню увагу до офіційних назв цих підрозділів, що відображають як їхню специфіку, так й особливості реорганізації впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Особливої уваги заслуговують семінари, які від 1850-х років й до реформи 1920-х років необхідно трактувати не лише як форму навчального процесу, а і як науковий інститут. Впродовж середини ХІХ – початку ХХ ст., на прикладі розвитку точних і природничих наук, простежуємо зміни у формах наукових інститутів (наприклад, кабінет – музей – заклад / інститут) та спостерігаємо формування наукових шкіл відомих учених (керівників наукових підрозділів) на основі їх допоміжних кадрів (асистентів, демонстраторів, стипендистів). Розвиток мережі наукових інститутів відображає й розвиток науки загалом, тенденції виокремлення у до того інтегрованих галузях наукового знання (наприклад, фізика чи природнича історія) вужчих напрямів (власне фізика, метеорологія, астрономія, хімія, геологія, біологія, ботаніка тощо). Свою специфіку з погляду структурного оформлення у Львівському університеті мала медицина, що отримала новий етап розвитку з останньої третини ХІХ ст. й активізувалася з відновленням діяльності медичного факультету в 1894 р.