Place of Ukraine in the Security System of the Region of Central and Eastern Europe in the Ukrainian Nationalism Theorists' Works (the 20-30s of the XXth century)

Abstract

Мета дослідження – вивчення і аналіз поглядів теоретиків українського націоналізму міжвоєнного періоду ХХ ст. на місце та роль України у системі безпеки макрорегіону Середньо-Східної Європи, передусім у контексті вироблення механізмів стримування російської агресії та ефективної реалізації свого геополітичного потенціалу. Методологія дослідження спирається на методи історизму, порівняльно-аналітичний та структурно-системний аналіз, використовується принцип проблемності. Наукова новизна полягає у тому, що вперше подано комплексне бачення зовнішньополітичних напрямів розвитку України у контексті безпекових проблем Середньо-Східної Європи у працях українських мислителів націоналістичного спрямування міжвоєнного періоду ХХ ст. Висновки. Визначаючи місце України у системі безпеки макрорегіону Середньо-Східної Європи, теоретики українського націоналізму 20–30-х рр. ХХ ст. розглядали такі складові: Україна – Росія, Україна – Польща, місце України у протистоянні Західна – Східна цивілізації, безпекова політика у Балто-Чорноморського регіоні та зовнішньополітичні напрями реалізації її Чорноморської складової. Україна, на думку мислителів-націоналістів, повинна здійснювати активну зовнішньополітичну діяльність у напрямі від Балтики по Кавказ і Балкани. Серед країн чорноморського простору головним стратегічним союзником України визначалася Туреччина, також потенційно найближчим союзником позиціонувалася східнобалканська держава – Болгарія. Важлива роль відводилася союзницьким відносинам з країнами Південного Кавказу як незалежними державами, а також відносинам з Білоруссю як захисним щитом з півночі. Українські мислителі переконані, що лише об’єднана Європа здатна протистояти російській агресії та її потенційним геополітичним наслідкам. У своїх працях вони відводять Україні центральне місце у системі безпеки на східних кордонах Європейського континенту та роль противаги агресивній політиці Росії