Officials of the chief courts of Right-Bank Ukraine: between the imperial practices and the Polish-Lithuanian judicial tradition (1797 - 1831)

Abstract

Мета – дослідження соціального портрета корпусу виборних місцевою шляхтою посадовців – голів і засідателів губернських головних судів наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст. в умовах застосування імперських практик пошуку компромісів з місцевим істеблішментом для утвердження російської влади в регіоні. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціальноісторичних (історико-генетичного, історико-типологічного, історико-системного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Під час опрацювання архівних матеріалів застосовувався метод критики і класифікації. Наукова новизна полягає у дослідженні соціального портрета голів і засідателів головних судів у процесі вибудовування відносин верховної влади з елітою регіону, що допомагає зрозуміти значення судової влади для забезпечення повноцінного функціонування суспільства. Вперше наведено динаміку змін кадрового складу та біографічні дані, які ілюструють імперські практики непрямого керівництва судовою системою. Висновки. Прагнучи порозуміння з місцевою елітою, Павло І відновив елементи річпосполитівської судової влади. Для контролю за судовими структурами було створено ревізійно-апеляційні губернські головні суди. Свідченням використання імперських практик став дозвіл шляхті обирати голову й засідателів (за згоди влади). Місцева еліта потребувала досвідчених професіоналів, які забезпечували б законність, а влада, за умови лояльності, нерідко доручала головам виконувати функції губернаторів. Посадовці діяли згідно із законами, прагнучи не допустити порушення рівноваги у відносинах верховної/місцевої влади зі шляхтою й забезпечити спокій у регіоні