Landscaping, sanitary and hygienic conditions of the cities of Right-Bank Ukraine: activities of selfgovernment bodies (the second half of the XIXth - beginning of the XXth centuries)

Abstract

Мета роботи – аналіз особливостей благоустрою та санітарно-гігієнічного стану міст Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. крізь призму діяльності місцевих органів самоврядування, насамперед у таких сферах як розвиток вуличної інфраструктури, упорядкування громадських місць, водопостачання і електроосвітлення, екологічний нагляд та контроль. Методологія дослідження. Під час підготовки статті основоположними стали принципи історизму та об’єктивності, інституційний та міждисциплінарний підхід вивчення явищ і процесів (поєднання соціальної історії, історії права, економіки). Широке застосування отримали методи порівняльно-історичного аналізу (на прикладі різних губерній та міст), статистичної обробки інформації, проблемно-хронологічний та регіоналістики. Наукова новизна полягає у комплексному і водночас порівняльно-історичному аналізі благоустрою й санітарно-гігієнічного стану міст Правобережної України з точки зору участі у відповідних процесах місцевих органів самоврядування. Залучення архівних матеріалів та інших джерел дало змогу показати об’єктивну картину, акцентувавши увагу як на позитивних моментах, так і на конкретних прорахунках й недоліках. Висновки. Аналіз джерел засвідчив, що впродовж другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. у містах Правобережної України, за деякими винятками, поступово активізувалася діяльність щодо поліпшення благоустрою та санітарно-гігієнічного стану. На той час, особливо на рубежі століть, органи самоуправління отримували безліч пропозицій від приватних осіб та організацій щодо реалізації на різних умовах таких проектів, як водопостачання і електричне освітлення. Однак бюрократичні перешкоди, лобістські практики або втручання адміністрації заважали оперативно перейти від обговорення й аналізу проєктів до їх втілення на практиці. Натомість реалізація таких ініціатив, як брукування вулиць, облаштування площ і тротуарів, озеленення, контроль санітарного стану громадських місць, протипожежна безпека та ін., вимагало значних коштів без отримання прямого прибутку. Відтак більшість повітових центрів Правобережної України, не кажучи вже про невеликі містечка, напередодні Першої світової війни мали значні проблеми у сфері благоустрою. У загальній когорті суттєво вирізнялися губернські міста (насамперед Київ, далі Житомир, менше – Кам’янець-Подільський) та розвинуті у торговопромисловому плані Бердичів і Умань, дещо менше – Вінниця, Черкаси, Рівне.