Institute of Kyiv Province Commissioner (March - November of 1917): to the history of the Ukrainian Revolution (1917 - 1921)

Abstract

Мета дослідження – розкриття місця та ролі інституту київського губернського комісара у системі місцевого управління в Україні в умовах революційних подій 1917 р., характеристиці нормативно-правових засад його діяльності. Застосувавши методологічний інструментарій: діалектичний, аксіологічний, історико-філософський, системно-структурний, функціональний, формально-правовий, порівняльно-правовий та історико-правовий методи, досліджено й узагальнено на основі нових архівних матеріалів проблеми трансформації імперських інститутів самодержавної влади в Україні періоду Української революції (1917 – 1921 рр.). Наукова новизна. Автори дослідили суспільно-політичні умови, які склались в Україні на початок 1917 р., висвітливши розгортання подій у зв’язку з реформуванням інститутів місцевої влади, охарактеризували нормативно-правові акти, що врегульовували процес передачі влади, зокрема у Київській губернії, розкрили політико-правовий статус нової інституції влади – київського губернського комісара Тимчасового уряду, подали унікальні біографічні відомості про останнього імперського губернатора графа Олексія Ігнатьєва та його наступника – першого київського губернського комісара, голову київської губернської земської управи Михайла Суковкіна. Висновки. У роботі стверджується, що запровадження інституту київського губернського комісара Тимчасового уряду (правовий статус якого регламентувався, як чинним імперським законодавством, так і новими правовими актами Тимчасового уряду) здійснювало трансформацію системи органів імперської влади на місцях, яка відбулася мирним шляхом, та мало забезпечити наступність влади, унеможливити деструктивні процеси руйнації державних механізмів системи управління, зберегти територіальну цілісність та управління регіонами колишньої імперії. Проте в умовах наростаючого національно-визвольного руху, новопризначений очільник не зміг утримати ситуацію під контролем, що в умовах подальшого розвитку Української революції, поставило на порядок денний зміну моделі державного управління та системи місцевих органів влади.