Agrarian Reform of P. Wrangel in the South of Ukraine (1920)

Abstract

Мета статті – розкрити,що аграрна реформа П. Врангелем розумілася широко, як система заходів, що впливали на соціально-економічне становище на селі, суспільнополітичну активність селянства. Методологія дослідження ґрунтується на таких принципах історичного пізнання, як науковість, історизм, об’єктивність, системний аналіз тощо, а також на застосуванні загальнонаукових, спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні того, що аграрну реформу П. Врангель не обмежував перерозподілом землі між селянами. Її наріжним каменем він вважав інтенсифікацію сільського господарства як галузі, збільшення матеріальних статків селян, перетворення селянства у провідну соціальну верству. П. Врангель, усвідомлюючи необхідність проведення якісних змін, спрямованих на інтенсифікацію сільського господарства як галузі економіки, працював у цьому напрямі. Оцінюючи ефективність цієї роботи, потрібно, на наш погляд, зважати на умови, за яких вона проводилася. Попри несприятливість обставин, аграрна реформа П. Врангеля на Півдні України була результативною. Її проведення, по-перше, засвідчує турботу Головнокомандувача про поліпшення землеустрою, підвищення агротехнічного обробітку землі, забезпечення селянських господарств сільгоспінвентарем, насіннєвим фондом, робочою худобою тощо. По-друге, вжиті урядовцями заходи не спрямовувалися на загострення стосунків влади із селянством. Навпаки робилося все для того, щоб максимально мінімізувати конфронтацію на селі. Потретє, аграрна реформа ґрунтувалася на засадах державного протекціонізму селянству. Висновки. З-поміж однозначних досягнень під час проведення П. Врангелем аграрної реформи були такі результати: 1) проселянський характер аграрного законодавства та аграрної реформи загалом, спрямований на збереження поголів’я худоби, зокрема племінної, забезпечення селянських господарств сільгосптехнікою та реманентом, насіннєвими фондами тощо; 2) компліментарне ставлення селянства Півдня України до заходів органів цивільної влади білих під час посівної, жнив, з унормування орендних відносин, інтенсифікації аграрного сектору як галузі економіки; 3) під час проведення аграрної реформи на Півдні України реальними власниками земель, що підтверджувалося відповідними юридичними документами, стало 3145 селян, за якими закріплювалося у приватну власність 66725 дес. землі. Жоден із урядів, що брали участь в Українській революції 1917 – 1921 рр., не досяг подібного.