Migration of the Jews from the Ukrainian SSR to the Jewish Autonomous Region (Birobidzhan) during the second half of the 1920-ies - first half of the 1930-ies

Abstract

Мета дослідження. У пропонованій статті виявлено причини появи програми зі створення на Далекому Сході Радянського Союзу Єврейської автономної області (Біробіджан) та розкрити процес переселення до неї єврейського населення з Української СРР в другій половині 1920 – першій половині 1930-х рр. Методологія дослідження. При підготовці тексту статті використано універсальні принципи наукового пізнання, основні методи науковоісторичного дослідження, сучасні концептуальні підходи до вивчення соціально-економічної, політичної історії розвитку єврейської громади України. Наукова новизна визначається поєднанням опублікованих та архівних, які проливають світло на організацію радянської урядової програми з переселення євреїв на Далекий Схід СРСР. Окремо у статті висвітлено участь у переселенській програмі Українського товариства з землеоблаштування єврейських трудящих (ТЗЕТ). Переселення єврейства до Біробіджану розпочалось в 1928 р. і проходило нерівномірно. Колонізація регіону відбувалася у складних природних умовах. У перші роки прибула відносно велика кількість переселенців. Але через важкі побутові умови, поганий клімат, відсутність роботи та соціальної інфраструктури більше половини з них впродовж 1928 – 1933 рр. повернулися назад. Біробіджанський проєкт викликав полеміку між прибічниками та противниками єврейської колонізації СРСР. Проєкт критикувало керівництво ТЗЕТу, наголошуючи на несприятливих умовах для переселенців та величезних витратах на переїзд і облаштування переселенців. З 1929 р. товариство залучило до допомоги переселенцям кошти іноземних добровільних єврейських організацій. Договори були укладені з “Агро-Джойнтом”, Американським комітетом з переселення іноземних євреїв в Біробіджані. За їх участі до середини 1930-х рр. у Біробіджані були побудовані дороги, проведено на значній території осушення боліт. Євреї-переселенці зайняли керівні посади в області. Створювались єврейські школи, виходили газети та журнали. Висновки. Переселення до Біробіджану з самого початку кампанії мало пропагандистський характер. У всіх регіонах СРСР відкривалися відділення ТЗЕТу, з метою збору пожертв на реалізацію програм допомоги збіднілому та декласованому єврейству. Товариство випускало величезну масу агітаційних матеріалів, проводило лотереї серед своїх членів на користь переселенців. Відправляли до Біробіджану делегації робітників та журналістів для подальшої агітації серед переселенців. Але незважаючи на всі заходи, діячі єврейської секції визнавали, що євреї голосують ногами, а не руками. З новоствореної області постійно відбувався відтік переселенців. У 1931 р. до переселення залучили навіть демобілізованих солдат-євреїв. Їх поїхало до Біробіджану більше тисячі осіб. Єдиним роком, вдалим для переселення, був 1932 р., коли в Україні лютував голод. Товариству вдалось завербувати для переселення з України чотирнадцять тисяч охочих, але вже наступного року шістдесят відсотків повернулись назад в Україну. В 1933 р. планувалось переселити двадцять п’ять тисяч, а охочих виявилось тільки три тисячі.