What Belongs to Soldiers, Passes by Them": Attempts to Overcome Corruption in the Russian Army in the early 19th century

Abstract

Мета статті – комплексне вивчення факту російської військової присутності як політичної опори самодержавства у Правобережній Україні впродовж ХIX ст., унаслідок чого край зазнав негативних соціально-економічних перетворень. Вивчення і аналіз законодавчих актів і архівних першоджерел уможливило окреслити досліджувану проблематику та бачення російського самодержавства щодо питань модернізації катериненської системи забезпечення регулярних військ і боротьби зі зловживаннями інтендантства. Методологія дослідження. Корпус релевантних загальнонаукових і спеціальних історичних методів та методик залучений до виконання завдань дослідження. Метод діалектичного вивчення історичного процесу, біографічний та історико-генетичний методи уможливили розгляд визначеної проблематики в динаміці, розвитку і суперечностях. Структурно-системний метод дав змогу виділити об’єкт дослідження та вивчити його в межах раціонального пізнання, уникаючи тенденційності інтерпретації емпіричного матеріалу. Наукова новизна. Стаття спрямована на розкриття стосунків між російським міліарним чинником і місцевою спільнотою в економічній площині. Уперше проаналізовано спроби найвищого імперського керівництва з ініціативи імператора Олександра І впорядкувати систему забезпечення регулярних військ, розташованих на Правобережній Україні, та постачання їм найнеобхіднішого. Доведено, що цей процес відбувався паралельно із намаганням покласти край корупції та зловживанням з боку офіцерів і квартирмейстерів. Такі висновки ґрунтуються на архівних документах, аналіз яких засвідчує, що усі намагання самодержавства мали мінімальний успіх і тимчасове поліпшення у роботі військового й цивільного чиновництва, що загалом суттєво не вплинуло на ситуацію. Аналізовані явища засвідчили тотальний імперський контроль над розгалуженим і громіздким військово-бюрократичним механізмом, який виступав дієвим інструментом впливу й впровадження російської імперської політики на анексованих територіях. Висновки. Отримані результати та їхній аналіз підтверджують припущення, що агресивна політика Романових початку ХІХ ст. дала пошт вплив на такі її базові компоненти, як армія та цивільна адміністрація. Російська державна овх потенційно небезпечному явищу у державній структурі, що мало руйнівний колоніальна політика спрямовувалася на збагачення самодержавства, а тому результатом усіх реформ було пограбування анексованих територій російськими чиновниками. Брак ефективного державного контролю і анахронізм кріпацтва становили основну перешкоду на шляху будь-яких реформ