Internal and External Factors of the Czechoslovak Policy Formation Concerning the Autonomy of Subcarpathian Rus in 1919 - 1921

Abstract

Мета статті полягає у розкритті внутрішніх та зовнішніх чинників формування політики Чехословацької республіки щодо автономії Підкарпатської Русі у 1919 – 1921 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (систематизації, аналізу і синтезу, абстрагування, узагальнення) зі спеціально-історичними (історико-системним, історико-критичним, історико-порівняльним, історико-типологічним, конкретно-проблемним) та міждисциплінарними методами дослідження, з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі авторів висвітлити означену проблему на основі новітніх історіографічних надбань, а також опублікованих та неопублікованих джерел. Вивчення комплексу цих матеріалів уможливило об’єктивний аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на формування чехословацької політики щодо автономного статусу Підкарпатської Русі. Висновки. Отже, комплекс складних внутрішніх і зовнішніх обставин інтеграції регіону до складу Чехословацької республіки зумовили розбудову нової адміністративної системи в умовах військової диктатури, що тривала у 1919 – 1922 рр. У повному обсязі автономні інституції краю у Першій Чехословацькій республіці не були розбудовані. Цілісної програми поетапного запровадження автономії владою ЧСР представлено не було. Розбудова адміністративної системи здійснювалася в умовах відтермінування реалізації конституційних положень про автономію. Незважаючи на наявність об’єктивних причин цього, за присутності суб’єктивних поглядів керівництва ЧСР на питання автономії як можливого чинника дестабілізації у багатонаціональній країні, і зокрема, в Підкарпатській Русі, розчарування представників усіх політичних напрямів у краї вилилося у розгортання автономістського руху, що став віссю політичного життя регіону у міжвоєнний період