Creative work of the early Viennese classics in historical retrospective

Abstract

Мета роботи – проаналізувати доробок старовіденських класиків крізь культурно-історичну призму доби правління імператриці Марії-Терезії (1740 – 1780 рр.), спираючись на опрацьовані джерелознавчі матеріали. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні історичного, джерелознавчого, музикознавчого, культурологічного підходів, які дали змогу висвітлити діяльність музикантів Габсбурзької доби, що створили підґрунтя для появи віденського музичного Класицизму. Наукова новизна полягає у постановці вектора означеної розвідки та систематизації дослідницького матеріалу тієї історичної епохи, що стосується аналізу творчості старовіденських придворних композиторів та виконавців, маловідомих широкому загалові. Висновки. У часи правління імператриці Марії-Терезії (1740 – 1780 рр.) у культурному, суспільнодержавному й релігійному житті Австрійської імперії відбулися значні реформаторські зміни. Музичне життя Відня характеризувалося інтенсивністю та розвиненими формами музично-концертної практики. Старовіденські музиканти доби Марії-Терезії створили сприятливе підґрунтя для діяльності віденських музичних класиків, заклавши основи у всіх царинах мистецького процесу – композиторській творчості, виконавській практиці, педагогічній галузі, інфраструктурі музичної освіти та концертно-видовищних установ. З-поміж плеяди тогочасних композиторів-виконавців виділялися постаті Ґ. К. Ваґензайля, Ґ. Ройтера, М. Ґ. Монна, Й. Штарцера та Й. К. Манна, яких об’єднує спільне місце географічного розташування(місто Відень) й однаковий часовий відтинок (правління Марії-Терезії), на які припав пік їхньої творчої активності. За словами Є. Браудо, кожен з представників старовіденської школи індивідуально “укріплював основи нового інструментального стилю, як в симфонічній, так і в інструментальній музиці” (Е. Браудо).