Історія заснування перших захоронок для дітей українців у Галичині

Abstract

У статі розкрито становище дошкільної освіти на етапі її зародження в Галичині кінця ХІХ ст., зосереджено увагу на діяльності жіноцтва та духовенства у розвитку й організації перших дошкільних закладів для дітей українців; підкреслено роль Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у підтриманні просвітництва русинів; акцентовано увагу на діяльності галицького священника Кирила Селецького, котрий першим втілив ідею відкриття захоронок для бідних дітей під проводом сестер-монахинь. Відзначено вплив жіночих благодійних товариств на розбудову дошкільного виховання в Галичині. Освічені заможні жінки розуміли потребу виховання маленьких дітей та роль громади у цьому процесі. Тому свої зусилля спрямовували на навчання жінки-матері, а також займалися організацією захоронок, презентували програми дошкільного виховання, писали посібники, поширювали освітні методики, організовували вистави, концерти, забави. Доведено важливість співпраці духівництва та жіноцтва щодо утримання сезонних і постійних дитячих закладів для опіки й виховання дітей. Завдяки цьому вдалося закласти основу для обґрунтування системи дошкільного виховання, що базувалася на народних виховних традиціях, принципах етнопедагогіки та враховувала тогочасні європейські тенденції. Зміст освіти для дітей передбачав формування культурно-гігієнічних навичок, трудових вмінь, господарсько-побутової праці, виховання малюків на принципах християнської моралі, навчання початкових математичних уявлень, співу, малювання, підготовку руки до письма та ін. З одного боку, захоронки дбали про догляд та освіту бідних дітей, а з іншого – забезпечували збереження рідної мови та національної культури, що позитивно вплинуло на подальший розвиток дошкільного виховання в Україні.