вір Бенедикта Гербеста «Wiary kosciola rzymskiego wywody y greckiego niewolstwa historya: dla iednosci» (Краків, 1586) в контексті полеміки з православними

Abstract

На підставі книгознавчого та текстологічного аналізу полемічного твору Бенедикта Гербеста 1586 р. розкрити його внутрішній зміст і ставлення автора до православної церкви, з якою передбачалося укладення унії. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціально-історичних методів, зокрема, принципів об՚єктивності та ціннісного підхожу до досліджуваних явищ. Коректність підходу до вивчення літературного твору забезпечена рефлексіями на нього православних авторів. Використання історико-генетичного, історико-типологічного та історико-системногометодів дало змогу більш докладно з՚ясувати реалії стосунків між польським католицизмом і руським православ՚ям у Речі Посполитій досліджуваного періоду. Наукова новизна полягає у тому, що полемічний твір Гербеста 1586 р. уперше в історіографії розглядається спеціально. Висновки. Полемічний твір Б. Гербеста посідає важливе місце в католицько-православній (польсько-руській) полеміці. Виданий через двадцять років після першого твору автора і через дев՚ять років після резо-нансного твору П. Скарги «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем», він входить до тріади перших друкованих полемічних творів польських католиків, спрямованих до православних. У них піднімалося питання єдності церков, яке в цю добу витлумачувалося радше як інкорпорація православ՚я в лоно католицизму, і Гербест у цьому не становив виняток. Безумовною заслугою твору є повернення полеміки в річище історії вселенських синодів, апелювання до флорентійської традиції та ін. На відміну від твору Скарги, праця Гербеста мала спокійну і глибше не розвинену характеристику «руської віри». Однак Східну церкву він характеризує загалом у вкрай негативних барвах. Навряд чи цей твір вплинув на православних, радше навпаки. Адже в спосіб визнання своїх помилок і приєднання до латинських засад віри, без урахування прагнень православних, досягнути єдності було неможливо. Це показав твір острозького книжника Г. Смотрицького «Ключ царства небесного».