Український визвольний рух 1920–1950-х рр. у працях Петра Мірчука

Abstract

Мета дослідження – показати здобутки П. Мірчука у вивченні найважливіших питань українського визвольного руху 1920–1950-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об՚єктивності, а також на методи історіографічного аналізу і синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що в процесі аналізу історіографічних джерел з՚ясовано концептуальну схему та фактологічну наповненість праць П. Мірчука, показано їх місце у структурі української історичної науки. Висновки. У середовищі української діаспори П. Мірчук був провідним дослідником історії ОУН та УПА, причому дослідником партійним, бо відображав здебільшого погляди однієї частини руху українських націоналістів – бандерівської. Щоправда, ця обставина лише частково позначилася на об՚єктивності висвітлення тієї чи тієї проблеми. У тих конкретно-історичних умовах, у яких жив і творив П. Мірчук, неможливо було дотримуватися суто академічного стилю. Тому історіографічна критика повинна насамперед поставити в заслугу дослідникові те, що він зробив корисного для історичної науки, який багаж знань передав для наступних поколінь істориків. Зокрема, треба відзначити його працю «Нарис історії Організації Українських Націоналістів. Т. 1. 1920–1939» (1968), яку сучасні дослідники цілком слушно називають класичною. Чому класичною? Бо натепер ніхто не перевершив П. Мірчука. Не втратили значення його історичні нариси, присвячені постатям С. Бандери та Р. Шухевича. Накреслені П. Мірчуком контури вивчення історії УПА і надалі залишаються цінними для сучасних дослідників. На перспективу доцільним буде зробити ґрунтовний порівняльний аналіз праць П. Мірчука та його політичних опонентів, насамперед З. Книша, присвячених українському визвольному рухові 20–50-х рр. ХХ ст.