Orel offensive operation (12 July - 18 August, 1943): success and failures of the Red Army Command regarding the armored and mechanized troops use

Abstract

Мета дослідження – розкрити внесок у розвиток оперативного мистецтва масованого застосування під час наступальних операцій танкових армій і корпусів у якості рухомих груп фронтів і армій відповідно. Методологія дослідження полягає у використанні сукупності методів: діалектичного, аналітичного, історичного, біографічного, порівняльного. Зазначений методологічний підхід дав змогу ретроспективно проаналізувати застосування великих танкових об’єднань, з’єднань під час проведення військами Червоної армії наступальної операції та здійснення прориву міцної глибокоешелонованої оборони противника, якої ще не було в жодній попередній операції від початку німецько-радянської війни. Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці проблеми, так і у комплексному підході до її вирішення, що зумовлено відсутністю у вітчизняній історіографії спеціальних історичних узагальнюючих праць з означеної тематики у вказаних хронологічних межах. Висновки. Під час Орловської наступальної операції (12 липня – 18 серпня 1943 р.) вперше від початку німецько-радянської війни масово було застосовано великі танкові з’єднання – три танкові армії, сім окремих танкових корпусів, сім танкових бригад, двадцять сім танкових полків і п’ятнадцять самохідно-артилерійських полків в одній наступальній операції, що дало можливість домогтися переломних результатів, які мали вирішальне значення для наступного ходу війни. Танкові армії стали основним засобом розвитку успіху фронтів, а танкові і механізовані корпуси – загальновійськових армій. Особливістю застосування танкових бригад було те, що вони не дробилися і не додавалися стрілецьким полкам, а діяли на напрямку головного удару стрілецької дивізії, що суттєво збільшувало силу удару