Organization and functions of the Intelligence Services of foreign centers of Ukrainian nationalists under conditions of the World interblock confrontation (1945 - 1950-ies).

Abstract

Мета дослідження – з’ясувати організаційно-функціональні особливості розвідувальних структур зарубіжних центрів ОУН (1945 – 1950), зумовлені їх завданнями в обстановці міжблокового та суспільно-політичного протистояння у післявоєнному світі (“холодної війни”). Методологія дослідження: застосовано принципи історизму й україноцентризму, низку загальнонаукових (аналізу, синтезу, систематизації) та спеціальноiсторичних (історико-порівняльний, історико-генетичний) методів, що дало можливість дослідити створення та діяльність розвідувальних підрозділів закордонних центрів організації українських націоналістів у взаємозв’язку з історичними подіями і процесами, що відбувалися з середини 1940-х до кінця 1950-х рр. Наукова новизна полягає в дослідженні створення у післявоєнний період у структурі закордонних центрів українських націоналістів спеціальних розвідувальних підрозділів, їх співпраці із західними спецслужбами, особливостей їх комплектування особами, які мали досвід підпільної антирадянської боротьби на теренах СРСР. Висновки. Діяльність розвідки закордонних центрів українських націоналістів була одним із найменш досліджених аспектів як минулого націоналістичного руху, так і в історії вітчизняних спецслужб. Підготовка розвідувальних кадрів велася у спеціальних центрах розвідок країн НАТО. Основним способом організації розвідки було перекидання через кордон спеціально підготовлених груп емісарів та кур’єрів. З огляду на стратегію підготовки до можливого глобального конфлікту з СРСР та комуністичним блоком, перед розвідниками ставилися завдання збору відомостей про збройні сили та воєнно-промисловий потенціал СРСР, діяльність збройного підпілля, суспільно-політичну ситуацію в УРСР і в Радянському Союзі в цілому