Lliterary work of the Ukrainian Galician lawyers at the end of the XIX - beginning of the XX century

Abstract

Мета – проаналізувати літературний доробок представників українського правничого середовища, його змістову і смислову частину на тлі професійної юридичної діяльності, показати різножанровість їх літературної творчості, художню оригінальність і самобутність. Увага привернута як до відомих літераторів, так і до незаслужено забутих через радянський ідеологічний наратив осіб. Методологія дослідження визначена застосуванням принципів історизму, об’єктивності. Під час дослідження використовувалися методи конкретно-історичний, історико-порівняльний, біографічний, поведінковий, компаративістики. Наукова новизна статті полягає у потребі узагальнення і конкретизації участі представників правничих професій у культурному житті Галичини на рубежі двох століть, проєкції їх професійної і громадської діяльності, світогляду та осмислення ними потреб українства у літературних творчих формах. Висновки. На рубежі ХІХ–ХХ ст. на суспільну арену західноукраїнських земель, що належали до Австро-Угорської імперії, вийшов новий соціально-професійний стан – українські правники. Його представники, зокрема, адвокати, були юридичними захисниками національних і громадянських прав співвітчизників у судах, посіли провідні місця в українському політичному і громадському житті Східної Галичини, стали виразниками прав українців в австрійському парламенті та Галицькому крайовому сеймі. Але, крім професійної, політичної і громадської діяльності, частина галицьких правників (як часто тоді називали представників юридичних професій) стала відомою завдяки своїй культурницькій і творчій діяльності, котру вела в позаробочий час. Однією із сфер реалізації власних творчих прагнень була художня література, або, тогочасною лексикою, «красне письменство». У числі відомих літературних особистостей слід назвати таких осіб, як: етнограф і фольклорист М. Бучинський, письменники Л. Мартович, І. Семанюк, А. Чайковський, поети М. Кічура і М. Козоріс, публіцист і один з перших вітчизняних футуристів А. Кос, літературні критики й редактори В. Левицький й М. Мочульський та ін. Власне літературна творчість була складовою їх життєвого шляху, способом власного самовираження, що доповнював основну юридичну роботу. Ці творчі особистості у своїх творах відображали не тільки тогочасну гірку дійсність і важке життя власного бездержавного народу, але й у художніх формах показували кращі риси українців.